Page 167 - 4934

поступово «прибирають до рук» корпорації і в решті всіх розвинених країн –
Німеччині, Франції, Японії тощо. При такій зміні володіння власністю неминучі і
зміни у владі.

Саме ця концепція лежить в основі дебатів про управління корпораціями, що
ведуться нині в США, які зводяться в основному до суперечки щодо того, в чиїх

інтересах повинна здійснюватися діяльність компаній. Ця концепція пояснює різке
зрушення до домінування «інтересів вкладників». Аналогічні дискусії починаються
й у всіх інших розвинених країнах.

До цих пір немає жодної країни, яка виходила б з уявлення про те, що бізнес,
особливо великий, повинен працювати головним чином на індивідуальних

вкладників. У США з 1920 року домінувала, хоча і неявно, теорія, яка стверджувала,
що підприємницька діяльність повинна здійснюватися, виходячи з балансу інтересів
– споживачів, робітників, вкладників тощо, що означало, що бізнес працює «сам на

себе». У Японії, Німеччині і країнах Скандинавії діяльність великих підприємств
розглядалася як спрямована на створення і підтримку соціальної гармонії. Це

означає, що підприємства повинні працювати на користь працівників фізичної праці.
Ці традиційні погляди сьогодні повністю застаріли. Але й американська теорія
про те, що бізнес повинен працювати виключно в миттєвих інтересах вкладників,

теж не дуже переконлива і безумовно вимагає перегляду.
Майбутній економічний стан величезної кількості людей, причому людей, які

зі всіма на те підставами розраховують прожити дуже і дуже довго, все сильніше
залежить від їх економічних інвестицій, тобто від інвестування доходів, які вони

отримують як власники. Тому значення, що надається ефективності діяльності
компаній як елементу, який приносить найбільший прибуток вкладникам, в
майбутньому тільки зростатиме. Сьогоднішні доходи, чи то зарплата, чи ринкові

ціни акцій, не такі важливі для вкладників. Їх більше цікавить прибуток, який вони
отримають через 20 – 30 років. У той же самий час компанії повинні будуть

докладати всіх зусиль для задоволення інтересів своїх високоосвічених фахівців. Як
мінімум бізнесу доведеться навчитися ставити інтереси працівників інтелектуальної

праці досить високо, щоб зуміти привабити й утримати цих настільки необхідних
компаніям фахівців; у компаніях також необхідно створювати такі умови, щоб
фахівці працювали з максимальною ефективністю.

Сьогоднішні дебати щодо управління корпораціями – не більше ніж пробний
камінь. Необхідно навчитися врівноважувати найближчі завдання, а саме це мається

на увазі, коли мова йде про «підвищення біржової вартості акції», з
довгостроковими цілями виживання і процвітання підприємства. Адже ми маємо
справу з абсолютно новим явищем – новим навіть з чисто фінансової точки зору:

165