Page 168 - 4934

необхідністю для підприємства вижити впродовж найближчих 30 – 40 років, іншими
словами, до того часу, коли нинішні інвестори досягнуть пенсійного віку. Це
прекрасна мета, але поки досить утопічна. Середня тривалість життя комерційного

підприємства, принаймні періоду його процвітання, в колишні роки ніколи не
перевищувала 30 років. Тому необхідно виробляти нові концепції «ефективності» і

«продуктивності» підприємства, навчитися вимірювати ці показники тощо. Але в
той же час ефективність і продуктивність не повинні виражатися у фінансових
показниках, інакше вони не матимуть сенсу для працівників розумової праці і не

отримають їх підтримки. А ефективність в «нефінансовому» сенсі цього слова – це
споживча цінність.

Отже, всі організації повинні вирішити, що означає для них ефективність і
продуктивність. Визначення цих понять має бути очевидним і простим. Поки таких
визначень нема. А тим часом стратегія в майбутньому базуватиметься саме на

новому визначенні продуктивності.

5. Глобальна конкуренція.
Глобальна конкуренція повинна стати стратегічною метою всіх установ.
Жодна установа, чи то комерційне підприємство, університет або лікарня, не може

розраховувати на виживання, не говорячи вже про успіх, якщо не відповідатиме
стандартам, які встановлюють лідери індустрії, в якій частині світу вони б не

знаходилися.
Висновок один: неможливо далі будувати підприємницьку діяльність та

економічний розвиток країни на використанні дешевої праці. Компанії – за винятком
найменших і найбідніших, наприклад місцевих ресторанів, – навряд чи зможуть
вижити (не говорячи вже про процвітання), якщо не досягнуть найближчим часом

рівня продуктивності лідерів індустрії, в якій частині світу ті б не знаходилися.
Особливо це стосується промисловості. Бо в більшості промислових галузей

розвиненого світу витрати на оплату ручної праці постійно знижуються, досягнувши
вже рівня однієї восьмої собівартості товару. Низька продуктивність праці загрожує

існуванню компанії. А низькі витрати на робочу силу вже не забезпечують цінової
переваги компенсуючого низьку продуктивність праці.
Це також означає, що модель економічного розвитку XX століття, вперше

запропонована в Японії в 1955 році і згодом успішно скопійована Південною
Кореєю і Таїландом, – більше не працює. Сьогодні в країнах, що розвиваються,

спостерігається надлишкова кількість молодих людей, придатних тільки до
некваліфікованої фізичної праці. Проте вже сьогодні ці країни повинні будувати
своє економічне зростання на лідерстві у сфері технологій і на високій

166