Page 98 - 4930

(Факт, що на активність нейронів впливає інформація в суспільстві, пояснює, чому
авторитарні й тоталітарні режими суттєво обмежують інформацію). З погляду ней-
рофізіології, посередня людина, позбавивши суспільство ідеалу, скоїла злочин, вона
загальмувала інтелектуальний розвиток людства. Відсутність ідеалу в навчально-ви-
ховному процесі необґрунтовано не лише з психолого-педагогічного, але й з ней-
рофізіологічного погляду, оскільки загальмовує активність нейронів усіх учасників
навчально-виховного процесу.
Осмислюючи процес формування свідомості людини з погляду нейрофізіології,
В. Б. Швирков уводить поняття „одиниця свідомості”, яке трактує як момент єдності
людини із суспільством і культурою. Пошук людиною форми такої єдності приво-
дить до конкретного результату, який учений називає „зовнішнім системоутворю-
вальним чинником”. За умови схвалення соціальним оточенням і попередніми пози-
тивними результатами він записується в пам’яті. Зовнішній системоутворювальний
чинник, отримавши схвалення, перетворюється на „внутрішній соціальний чинник”
[56, с. 209].
Порівняймо роздуми нейрофізіолога В. Б. Швиркова про процес формування сві-
домості з нашими уявленнями про розвиток діяльнісної здібності. Діяльнісна зді-
бність формується в процесі освоєння соціального механізму життєзабезпечення,
що корелюється з поняттям Швиркова „зовнішній системоутворювальний чинник”.
Ми стверджуємо, що результат освоєння СМЖ закріплюється в психіці у вигляді
установки, у концепції Швиркова це названо внутрішнім системоутворювальним
чинником. Отже, між концепцією В. Б. Швиркова та нашою, авторською, існує смис-
лова й логічна кореляція.
Ідея структурної організації нейронних мереж набула подальшого розвитку в пра-
цях О. В. Соловйова: „Формування нейронної мережної системності в мозку відбу-
вається так, що подальший досвід формується, функціонально „надбудовуючись”
над попереднім, і таким чином у мозку витримується деякий принцип історизму –
знову створені системи, які фіксують новий досвід, формуються на основі „старих”
функціональних систем, які фіксують „старий” досвід живих систем” [42, с. 86]. Ви-
ходячи з цих міркувань, проаналізуймо нашу ідею ієрархії чотирьох рівнів розвитку
діяльнісної здібності індивіда. Соціальний, когнітивний і життєвий досвід індивіда
першого рівня розвитку діяльнісної здібності, що полягає в оволодінні найпростіши-
ми виробничими й соціальними операціями, формує нейронні мережні структури
першого шару. Подальший розвиток діяльнісної здібності індивіда відбувається не
за рахунок удосконалення структур першого шару, а за рахунок включення в роботу
нейронів, що „сплять”, із яких формується нейронна мережна структура другого шару,
що нейрофізіологічно обслуговує діяльність індивіда другого рівня розвитку діяль-
нісної здібності. Сутність нейронних структур другого шару проявляється в здібності
освоювати не лише окремі операції, але й технології (як сукупність операцій). Отже,
нейронні системи індивіда другого рівня розвитку діяльнісної здібності, орієнтова-
ні переважно на задоволення егоцентричних потреб в успіхові, владі, вигоді, містить
нейронні мережі першого шару, орієнтовані на задоволення фізіологічних потреб.
Нейронна система особистості, що формується під впливом потреб суспільства,
міститиме нейронні системи першого шару (індивіда першого рівня розвитку діяль-

97