Page 131 - 4902

ціальної стабільності, забезпечує широкий спектр соціальних послуг,
які ринок забезпечити не може. У «державі добробуту» високий рі-
вень витрат на соціальні потреби, високі соціальні мінімальні стан-

дарти, часто наближені до середніх показників в країні.
Модель соціально орієнтованої ринкової економіки ґрунтується
на принципах вільної конкуренції, вільного вибору предметів спожи-
вання, свободи розкриття і процвітання особистості. За безумовного
пріоритету економічної свободи ринку ця модель характеризується
також високим ступенем захищеності громадян, що забезпечується

за допомогою державного втручання через перерозподіл благ, по-
даткову політику, правове забезпечення і т. ін. У цій моделі діє ціла
система соціальних амортизаторів, що забезпечує рівень життя, не
нижче за межу бідності. При цьому держава завдання, що їх можуть

вирішити самі громадяни, на себе не бере.
Загалом, ринкова модель відрізняється найбільшою соціальною
жорсткістю. Як основний принцип тут діє пріоритет ринкових мето-
дів регулювання соціальної сфери перед методами прямого держав-
ного втручання. Вона характеризується роздержавленням соціальної
сфери, зведенням до мінімуму державних субсидій і дотацій та роз-
ширенням ринкових інструментаріїв у функціонуванні.

У нашій країні за стратегічної орієнтації на соціальну ринкову
економіку домінує все ж ринкова модель. Різкий перехід від патер-
налістської соціалістичної моделі до ринкової, від масового со-
ціального захисту й розгалуженої мережі безкоштовних установ со-

ціальної сфери до ринкових методів досить хворобливо перено-
ситься населенням. До того ж ці моделі – ідеологічно чужі одна
одній, оскільки в основі однієї колективізм, а іншої – індивідуалізм.
Більш м’які моделі – «держави добробуту» і «соціальної ринкової
економіки» – полегшили б, безумовно, перехід до ринкових
взаємин, але умови глибокої економічної кризи різко обмежують та-

кі можливості.
З цієї причини не завжди вдається реалізувати і проголошені
принципи соціальної політики, наприклад, такі як створення умов
для підтримки прийнятного рівня добробуту, соціальна захищеність
в екстремальних ситуаціях, гарантованість прожиткового мінімуму у

вигляді мінімальної зарплати й мінімальної пенсії. До основних
принципів української соціальної політики також належать підтрим-
ка за державні кошти тільки малозахищених груп населення та їхня
адресна підтримка, підвищення обґрунтованості наданих пільг, пере-
ваг і привілеїв, перенесення центру соціальної сфери на місцевий рі-
вень влади, оприлюднення наслідків соціальних перетворень, дер-

.