Page 80 - 4898
P. 80
КОРОТКИЙ ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК
Академія, інститут – галузевий (профільний, технологічний, технічний, педагогічний, богословський
(теологічний), медичний, економічний, юридичний, фармацевтичний, аграрний, мистецький, культурологічний тощо)
вищий навчальний заклад, що провадить інноваційну освітню діяльність, пов’язану з наданням вищої освіти на
першому і другому рівнях за однією чи кількома галузями знань, може здійснювати підготовку на третьому і вищому
науковому рівнях вищої освіти за певними спеціальностями, проводить фундаментальні та/або прикладні наукові
дослідження, є провідним науковим і методичним центром, має розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових і
науково-виробничих підрозділів, сприяє поширенню наукових знань та провадить культурно-просвітницьку
діяльність.
Акредитація – процедура надання вищому навчальному закладові певного типу права провадити освітню
діяльність, пов’язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації, відповідно до вимог стандартів вищої освіти, а також
до державних вимог щодо кадрового, науково-методичного та матеріально-технічного забезпечення.
Акредитація освітньої програми – оцінювання освітньої програми та/або освітньої діяльності вищого
навчального закладу за цією програмою на предмет: відповідності стандарту вищої освіти;спроможності виконати
вимоги стандарту та досягти заявлених у програмі результатів навчання;досягнення заявлених у програмі результатів
навчання.
Ассистент-стажист – особа, яка має вищу освіту ступеня магістра, навчається в асистентурі-стажуванні ВНЗ за
мистецькими спеціальностями з метою вдосконалення творчої майстерності.
Атестація – це встановлення відповідності засвоєних здобувачами вищої освіти рівня та обсягу знань, умінь,
інших компетентностей вимогам стандартів вищої освіти.
Аспірант – особа, зарахована до вищого навчального закладу (наукової установи) для здобуття ступеня доктора
філософії.
Бесіда – метод безпосереднього спілкування, який дає змогу одержати від співрозмовників інформацію, що
цікавить викладача, за допомогою заздалегідь підготовлених запитань.
Болонський процесс – процес зближення і гармонізації систем освіти країн Європи з метою створення єдиного
європейського простору вищої освіти.
Вид діяльності (людини) – характеристика діяльності залежно від способів і форм її здійснення. Вид діяльності
визначається станом взаємодії фахівця з узагальненим об’єктом діяльності протягом усього циклу існування об’єкта.
Вимога – норма, правило.
Виховання – процес цілеспрямованого впливу, метою якого виступає засвоєння студентом необхідного для
життя в суспільстві соціального досвіду і формування прийнятої суспільством системи цінностей; соціально і
педагогічно обумовлений процес розкриття сутнісних сил людини, її потенційних людських можливостей.
Вихованість – комплексна характеристика особистості, враховує наявність і рівень сформованості в неї
суспільно значущих якостей.
Виховуючі ситуації – спеціально організовані педагогічні умови для формування в студентів мотивів
позитивної поведінки чи подолання недоліків.
Вища освіта – сукупність систематизованих знань, умінь і практичних навичок, способів мислення,
професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, інших компетентностей, здобутих у
ВНЗ (науковій установі) у відповідній галузі знань за певною кваліфікацією на рівнях вищої освіти, що за складністю
є вищими, ніж рівень повної загальної середньої освіти.
Вищий навчальний заклад – окремий вид установи, яка є юридичною особою приватного або публічного
права, діє згідно з виданою ліцензією на провадження освітньої діяльності на певних рівнях вищої освіти, проводить
наукову, науково-технічну, інноваційну та/або методичну діяльність, забезпечує організацію освітнього процесу і
здобуття особами вищої освіти, післядипломної освіти з урахуванням їхніх покликань, інтересів і здібностей.
Відповідальність – якість особистості, що характеризується прагненням і вмінням оцінювати свою поведінку з
точки зору користі і шкоди для суспільства, порівнювати свої вчинки із суспільними нормами, законами.
Вміння – це готовність свідомо і самостійно виконувати практичні та теоретичні дії на основі засвоєних знань,
життєвого досвіду і набутих навичок.
Галузь (в економіці) – сукупність усіх виробничих одиниць, які беруть участь переважно в однакових або
подібних видах виробничої діяльності.
Галузь знань – основна предметна ділянка освіти і науки, що включає групу споріднених спеціальностей, за
якими здійснюється професійна підготовка.
Громадська думка – система загальних суджень людей, яка виникає в процесі їх діяльності і спілкування та
виражає ставлення до різних явищ, подій, що становлять загальний інтерес.
Громадянське виховання – формування громадянськості як інтегрованої якості особистості, що дає людині
можливість відчувати себе морально, соціально, політично і юридично дієздатною, захищеною.
Гуманізація освіти – центральна складова нового педагогічного мислення, яка передбачає перегляд,
переоцінку всіх компонентів педагогічного процесу у світлі їх людинотворчої функції.
Дидактика вищої школи – розділ педагогіки вищої школи, який вивчає закономірності і принципи навчання,
досліджує проблеми змісту, методів, форм і технологій професійної підготовки майбутнього фахівця в умовах ВНЗ.
Дидактична мета – очікуваний, раніше запланований викладачем результат навчальної діяльності,
спрямований на поліпшення засвоєння студентами знань, набуття вмінь та навичок.
Дипломна робота (дипломний проект) – кваліфікаційна робота, що призначена для об’єктивного контролю
ступеня сформованості умінь вирішувати типові задачі діяльності, які, в основному, віднесені в ОКХ до
організаційної, управлінської та виконавської (технологічної, операторської) виробничих функцій.