Page 85 - 4898

- Доктор наук – другий науковий ступінь, що здобувається особою на науковому рівні вищої освіти на основі
ступеня доктора філософії і передбачає набуття найвищих компетентностей у галузі розроблення і впровадження
методології дослідницької роботи, проведення оригінальних досліджень, отримання наукових результатів, які
забезпечують розв’язання важливої теоретичної або прикладної проблеми, мають загальнонаціональне або світове
значення та опубліковані в наукових виданнях. Ступінь доктора наук присуджується спеціалізованою вченою радою
вищого навчального закладу чи наукової установи за результатами публічного захисту наукових досягнень у вигляді
дисертації або опублікованої монографії, або за сукупністю статей, опублікованих у вітчизняних і міжнародних
рецензованих фахових виданнях, перелік яких затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і
науки.
Педагогічний процес – цілеспрямована, мотивована, доцільно організована та змістовно насичена система
взаємодії суб’єктів та об’єктів навчально-виховного процесу щодо підготовки студентів до професійної діяльності й
суспільного життя.
Педагогічна інновація – нововведення в педагогічній діяльності, зміна в змісті і технології навчання і
виховання, що мають метою підвищення їх ефективності.
Педагогічна технологія – системна категорія, орієнтована на дидактичне застосування наукового знання,
наукові підходи до аналізу та організації наукового процесу з урахуванням емпіричних інновацій викладачів та
спрямованості на досягнення високих результатів.
Педагогічні працівники – це особи, які за основним місцем роботи у ВНЗ провадять навчальну, методичну та
організаційну діяльність.
Педагогічний закон – внутрішній, суттєвий, стійкий зв’язок педагогічних явищ, що обумовлює їх необхідний,
закономірний розвиток.
Первинна посада – посада, що не потребує від випускників навчального закладу попереднього досвіду
професійної практичної діяльності.
Післядипломна освіта – це спеціалізоване вдосконалення освіти та професійної підготовки особи шляхом
поглиблення, розширення та оновлення її професійних знань, умінь та навичок або отримання іншої професії,
спеціальності на основі здобутого раніше освітнього рівня та практичного досвіду.
Показник якості вищої освіти – кількісна характеристика якості особистості випускника вищого навчального
закладу, що розглядається стосовно до певних умов його навчання та сфери майбутньої соціальної діяльності.
Проблема – ситуація під час діяльності, яка містить суперечності наукового, організаційного або іншого
характеру і являє собою перешкоди, що виникають у досягненні суб’єктом цілеспрямованого результату своєї
діяльності.
Професія – набір робіт, які характеризуються заданим рівнем збігу основних завдань та обов’язків, що
виконуються чи мають бути виконані працівником. Професія вимагає від працівника визначеного кола знань та умінь.
Професійна підготовка – здобуття кваліфікації за відповідним напрямом підготовки або спеціальністю.
Результати навчання – сукупність знань, умінь, навичок, інших компетентностей, набутих особою у процесі
навчання за певною освітньо-професійною, освітньо-науковою програмою, які можна ідентифікувати, кількісно
оцінити та виміряти.
Рівень якості вищої освіти – відносна характеристика якості вищої освіти, що ґрунтується на порівнянні
значень показників якості, отриманих на підставі діагностичних екзаменів випускників вищого навчального закладу,
із критеріально-орієнтованим еталоном, що репрезентується стандартом вищої освіти.
Роботи – певні завдання та обов’язки, які виконуються чи мають бути виконані однією особою (працівником).
Робота є статистичною одиницею, що класифікується відповідно до кваліфікації, необхідної для її виконання.
Самоосвіта – система навчання згідно власних освітніх цілей з мінімальною участю інших осіб, самотужки.
Самоосвіта пов’язана із шкільним та позашкільним навчанням, стає формою неперервної освіти та впливає на
постійне удосконалення особистості; здобуття знань самостійним навчанням поза навчальним закладом, переважно
без допомоги викладача.
Самореалізація – свідома діяльність особистості, спрямована на реалізацію власних сил, здібностей,
можливостей тощо.
Саморозвиток – розумовий або фізичний розвиток людини, якого вона досягаєсамостійними заняттями,
вправами; розвиток кого-, чого-небудь власними силами, без впливу, сприяння яких-небудь зовнішніх сил; те саме, що
саморух.
Сертифікація фахівця – процедура визначення відповідності професійно важливих якостей фахівця, його
компетенції тощо вимогам, що надані у нормативних документах, в яких відображені вимоги до його кваліфікації.
Система вищої освіти – сукупність взаємодіючих:
- послідовних стандартів вищої освіти;
- ВНЗ усіх форм власності;
- інших юридичних осіб, що надають освітні послуги у галузі вищої освіти;
- органів, які здійснюють управління у галузі вищої освіти.
Спеціальність – категорія, що характеризує:
- у сфері праці – особливості спрямованості й специфіку роботи в межах професії (зміст задач професійної
діяльності, що відповідають кваліфікації);
- у сфері освіти – спрямованість і зміст навчання при підготовці фахівця (визначається через узагальнений
об’єкт діяльності або виробничу функцію та предмет діяльності фахівця і відображає, насамперед, вид його діяльності
й сферу застосування його праці).
Спеціальність у сфері освіти є адекватним відображенням наявної у сфері праці спеціальності, кваліфікації.
Навчання за спеціальністю освітнього ступеня бакалавра або магістра передбачає вивчення узагальненого об’єкта

85