Page 8 - 4853

мисляче і творче начало із реального суспільно-економічного життя. У «світі
речей» – одномірному та механічному, – душі людини місця не залишалося. Вона
пішла у мрячний, безтілесний «світ ідей».
Тема «зникнення душі», здрібніння людини, перетворення її у предмет
купівлі-продажу, тема примарності, «неістинності» людського існування стане
однієї з основних тем у творчості письменників цього часу. Письменники-
реалісти та художники нереалістичних напрямків по-різному будуть вирішувати
цю проблему.
У творчості Мопассана, в образах його буржуа ми побачимо страшне
здрібніння людського життя, перетворення його в утробне, жалюгідне
існування. Мопассан розповість про зникнення краси, про прихід на її місце
скупої ощадливості, пануючої вульгарності. Замість людської особистості світом
починають правити... вуса! («Милий друг»). Вуса, нахабна зовнішність цілком
знищують внутрішній світ людини. Життя, точніше існування, героїв його новел і
романів являє собою, найчастіше, уламки чогось великого і цілого, а тепер
розбитого вщент. Речі у цьому осколковому існуванні заміняють людей.
Мопассанівська тема – підміна людських відносин речами – це тема, що
стане однією з провідних у європейській літературі XX ст. У творчості Г. Ібсена
наскрізною стане тема «неістинності», внутрішньої облудності сучасного буття.
Тема неправди з надзвичайною гостротою розкриється в його п'єсах. Над живими
людьми розпростерлася всесильна влада «привидів». Мертве чіпко тримає живе.
Звідси відчуття приреченості й ілюзорності людського життя. Підвалини
буржуазного існування виявляються хиткими. «Лялькові будинки»
вибудовуються на межі безодні, й тому вони повинні провалитися в неї.
У творчості письменників-натуралістів не випадково буде пильно
досліджуватися саме фізіологія буржуазного існування. Символом цього
існування стане Нана («Нана» Е. Золя) – тіло без душі, яку вона собою
уособлює. Цей розгул бездуховного інстинкту, апофеоз тваринного начала життя
стане «парадним портретом» епохи буржуазної II Імперії. Кращі з романів Еміля
Золя розкриють цю фатальну соціальну хворобу суспільства, наслідком якої
буде втрата кращих властивостей людини, втрата духовних скарбів, попрання
всіх святинь. Саме в цьому велике значення «наукових, експериментальних»
романів французького письменника.
З незвичайною проникливістю розкриє Д. Ґолсуорсі трагедію буржуа в
романі «Власник». Свідомість Сомса вміщує тільки категорії мислення свого
класу. А в цьому мисленні не може бути духовного, безкорисливого,
альтруїстичного переживання. Внутрішнє спонукання виправдане для Сомса
лише тоді, коли воно має на меті матеріально-ціннісний результат, тому і
бачить Сомі у своїй дружині тільки бажану, єдину потрібну, дорогу власність.
Він рішуче не може зрозуміти, що духовний світ людини не вкладається в межі
речових відносин. І в цьому фатальному нерозумінні самої природи людського
почуття, духовного начала – найглибша трагедія Сомса. Так письменники кінця
XIX ст. відчули і відобразили головний конфлікт своєї епохи — конфлікт між
духовною сутністю життя та буржуазною формою існування.

8