Page 6 - 4853

Розділ 1

ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКА ЛІТЕРАТУРА ПЕРЕХІДНОГО ПЕРІОДУ
Остання чверть ХІХ – початок XX ст. – це час, коли після революційних
вибухів 1848 і 1871 років настає порівняно «мирний» період розвитку
капіталізму. Почався час своєрідного буржуазного процвітання. У свідомості
багатьох сучасників затверджувалася думка про солідність, міцність і обґрунтованість
існуючого устрою життя.
Поняття респектабельності ставало необхідним критерієм як суспільного
життя, так і аспектом існування окремої людини.
На межі XIX-- ХХ століть Англія вступає у розквіт свого «вікторіанства».
Франція цього часу – процвітаюча Третя республіка ситих буржуа. Німеччина
починає накопичувати сили перед кидком на Європу. Це період капіталістичного
процвітання й накопичування, якому призначено було закінчитися світовою
катастрофою 1914 року. До трагедії першої світової війни було ще далеко. Але вже
тоді під зовнішньою стабільністю, солідністю й респектабельністю митці все чіткіше
починали відчувати внутрішній трагізм, збентеженість душевного світу людини,
відчуття того, що щось негаразд у самому корені, у самій суті речей. Саме у цей час
література, мистецтво починають відчувати ту глибинну кризу соціального й
суспільно-духовного життя, що з усією виразністю вийде на поверхню наприкінці
ХІХ – початку XX ст.
У 1875 році Г. Ібсен пише свій знаменитий «Лист у віршах», адресований
відомому датському літературному критику Георгу Брандесу. Цей вірш у
символічній формі виражав саму сутність світовідчуття часу. Вірш починається із
багатозначного звертання:
Люб'язний друже!
Ви мені у листі питання задаєте:
Чим люди нині так обтяжені

І дні тягнуть у безрадісній дрімоті.
Ібсен малює образ корабля — «Європи-пакетботу», що упевнено вийшов у
море і пливе вперед. Але чому ж на цьому прекрасному й благополучному кораблі
«...бродять екіпаж і пасажири із сумним поглядом, що заплив жиром. Повні сумнівів,
дум, душевного смутку і в кубрику і в дорогих каютах?»
Поясненням цього стану є лиховісне:
Хтось голосно вимовив
Серед кошмарів і збентежених мрій:
«Боюся, ми труп веземо із собою в трюмі».
Образ «трупа в трюмі» – це всеосяжний символ розпаду, яким позначене
духовне, внутрішнє життя буржуазного світу, зовні благополучному й матеріально
процвітаючому. Цей розрив між видимістю та сутністю явищ став одним із тих
життєвих конфліктів, який художники кінця XIX ст. зображували у своїх творах з
особливим трагізмом і особливою неполегливістю. Цей конфлікт був пов'язаний,
насамперед, з неухильним розвитком капіталізму, що знеособлював людську
особистість.

6