Page 74 - 4853

Брехт пише про підтримку широкими масами нацистського режиму:
«Війною думає прожити – за це потрібно платити». Війна – це продовження
комерції, яку роблять великі люди. Маленькі від неї вигоди не одержують. Матуся
Кураж на наших очах за все розплачується. У п’єсі немає наскрізної дії, йде
ланцюжок епізодів, щораз нова стадія падіння. Матуся Кураж губить статок, дітей, і
врешті – здатність переживати їхню втрату.
Кураж постає головним чином як мати і, подібно до Ніоби, неспроможна
захистити своїх дітей від неминучої трагедії – війни. Її професія – маркітантка. І
те, як вона займається своїм ремеслом, у кращому випадку надає їй деякої
«реальності неідеального», проте ні в якому разі не знімає фатального характеру
війни. Звичайно, війна абсолютно негативне явище, але зрештою Кураж
лишається живою, хоча й зазнає збитків.
Торгівля і у випадку матусі Кураж — безсумнівне джерело існування, але
джерело вже отруєне, з якого Кураж пила свою власну смерть. Мати-маркітантка
стала живим втіленням суперечності, і ця суперечність покалічила й деформувала
маркітантку до невпізнанності.
«Письменники не можуть творити з такою швидкістю, з якою правителі
розв'язують війни. Адже для того, щоб творити, треба думати. Театри дуже
швидко потрапили до рук великих розбійників. «Матуся Кураж та її діти» —
запізнилася».
Вважають, що літературною основою для п'єси була повість німецького
письменника часів Тридцятирічної війни Ганса Якоба Крістофеля
Грімельсгаузена «Ретельне й захоплююче змалювання життя облудниці й
волоцюги Кураж». Але насправді Брехт використав для своєї п'єси лише
історичний фон та прізвисько маркітантки. Використання сюжету про
Тридцятирічну війну, віддалену майже на триста років, – це один з прийомів, який
допомагав зруйнувати «ефект присутності», бо він, на думку драматурга,
гіпнотизував глядачів і заважав їм аналізувати події, що розгорталися на сцені.
Саме тому автор рекомендував акторам грати в масках, перестановки на сцені
робити так, щоб це бачили глядачи, а декорації використовувати дуже грубі.
У п'єсі об'єкт аналізу – доля матусі Кураж. І прізвисько її зовсім не
випадкове: без куражу, без цього алогічного стану, коли людина, всупереч усьому
світу, «сподівається на диво, поки не закінчиться похід», війна неможлива. Ніщо
інше не змусить людину до того, що робили матуся Кураж та її діти: під
обстрілом везти хліб, бити у барабан, поки не вб'ють.
Головна героїня твору Ганна Фрилiнг – маркітантка, війна для неї не горе, а
своєрідний зовні мирний бізнес. Її влаштовує, що військові дії не вщухають.
«Кураж до кінця вірить у війну», – написав Брехт у примітках до п'єси. Навіть
страшні втрати (гинуть її діти) не змінюють ставлення Матінки Кураж, хоча
відомо, що вона живе заради них i саме задля їхнього щастя зайнялася цією
справою. Вона не помічає i не розуміє, що мимоволі стає причиною їхньої
загибелі: під час війни неможливо жити нормальним людським життям.
Матінка Кураж – бідна жінка, яка переїжджає з місця на місце за військом,
що веде війну, продає свої товари солдатам. Її усі знають, до неї звертаються за
дрібними послугами, часто-густо з нею розраховуються награбованими речами.

74