Page 75 - 4853

Здається, вона нікого й нічого не боїться, з кожної складної ситуації знайде вихід.
Її мало обходить політика, але війна потрібна цій жінці, щоб вижити. Вона її не
любить, та кінець війни сприймає як головну поразку в житті.
Швейцеркас, один із синів Матінки Кураж, гине як герой, рятуючи полкову
касу. Він робить те, що вважає природним. Але його брат Ейлiф так само вважає
нормою займатися мародерством у мирні часи, що й стає причиною його загибелі.
Ці дві смерті – героїчна i ганебна – рiзнi сторони того самого явища. Трохи
складніше з Катрін, яка попри обставини, в яких виросла, починає розуміти
злочинність війни. Але Катрін німа, свою позицію вона доводить діями, але не
може нікому нічого пояснити словами. Її німота символічна: тi, хто намагаються
жити вiйною, не почули б думки, яка б не збігається з їхньою власною. Дівчина
здатна на дію. Під час зупинки поблизу міста Галле, поки Матінка Кураж торгує,
з'являються ландскнехти, що можуть знищити місто, i Катрін б'є у барабан, поки
мешканці міста не прокидаються. Тож навiть німа людина може при бажанні щось
змінити.
Зі смертю доньки життя Матінки Кураж остаточно втрачає сенс, та що вона
робить? Знову впрягається у свій фургон i поспішає за солдатами!
Прибутки Матінки Кураж не витримують жодного порівняння зi страшними
жертвами, які їй довелося заплатити. Отже, причина зовсім не у користолюбстві,
на яке ніщо не натякає. I не в тому, що «Людина сподівається на диво, доки
триває похід»: дива не сталося. Справа в іншому: в моральній капiтуляцiї Кураж
перед війною.
У вставних пiснях-монологах (зонгах), якi були зробленi у виглядi прямого
звернення до глядача, Брехт підбиває певнi пiдсумки подiй. Один iз зонгiв так i
називається «Піснею про велику капiтуляцiю», саме у ній викладено життєву
фiлософiю Ганни Фрiлiнг: На жаль, потрібно крокувати, / Чекати, i чекати, i
чекати! / Настане час, настане строк! / Бо ти ж людина, ти не Бог / Краще
почекати!
ЗОНГИ.
1. Брехтівські зонги, які за лінгвістичними джерелами виникнення та своєю
мовною природою виказують певні риси схожості з давньогрецьким хором та
піснями у творах інших драматургів, з одного боку, і деякими типами творів
пісенного або ліро-епічного жанрів (балада, пісня вуличного співця, шансон
тощо), з іншого, суттєво відрізняються від них своїми мовно-змістовними та
прагматико-комунікативними функціями.
2. Зонги в п’єсах Б.Брехта становлять собою різновид коментуючої ремарки
і належать до брехтівської системи лінгвістичних засобів «епізації» драми. Як
цілком специфічна форма висловлювання у драмі, зонги посідають значне місце у
мовній будові епічних п’єс Б.Брехта.
3. Провідною для стилістики драматичного мовлення Брехта постає
текстотвірна (= жанроутворююча) функція зонгів, в якій виділяємо три підфункції
(компоненти): текстодоповнюючу, текстопродовжуючу та текстокоментуючу.
4. У функціональній структурі більшості зонгів наявні елементи трьох
підфункцій. Співвідношення цих елементів у тексті окремого зонгу не є

75