Page 14 - 4853

зверталися до глобальних сюжетів і «космічних» тем. Особливо цей феномен
помітно у драмі, де герої позбавлялися власного імені, узагальнювалися і
називалися тільки за класовими або соціальними ознаками, наприклад,
Фабрикант, Робітник, Солдат або просто Жінка, Чоловік, Він, Вона, Людина 1-а,
Людина 2-а.
З іншого боку, сам автор, прагнучи виразити своє особисте ставлення до
того, що відбувається, робив це в жагучій, схвильованій поетичній формі. Тому не
випадково особливого значення в експресіонізмі набуває саме лірика. Для
експресіоністського літературного стилю характерна незвичайна напруженість,
нервовість, що переходить у напруженість, яка інколи межує із внутрішньою
істерикою. Існує навіть термін – «експресіоністська напруженість». Тону
експресіоністського оповідання притаманні напружена динамічність, різкі
дисонанси, патетика, гротеск. Таким чином, у експресіонізмі спостерігається
дуже характерне співвідношення: з одного боку, об’єктивований, масштабний,
начебто безособовий сюжет, з іншого – глибоко особисте, гостро суб'єктивне,
нервово-напружене вираження. Тому експресіонізм водночас феномен
ліричний і схематичний, суб'єктивний і конструктивний. Експресіонізм –
явище інтелектуальне, це специфічний спосіб роздумів про світ, спосіб
пояснення його, однак при цьому інтелектуальний зміст експресіоністських
текстів виражається вкрай суб'єктивним ліричним способом. Таким чином,
експресіонізм – це мистецтво суб'єктивного самовираження, однак сама
емоційність експресіонізму стає конструктивною. З іншого боку, тверда логічна
конструкція наповнюється напруженою емоцією. Повне та закінчене вираження
ця «синтетична» єдність отримала у мистецтві модернізму (у творчості Ф. Кафки,
Дж. Джойса, М. Пруста).
Модернізм як філософсько-естетична система остаточно складається та
оформлюється в західноєвропейському мистецтві до 20-х років XX ст. Це не
тільки літературний напрямок. В першу чергу – це система художнього
світогляду. Наявність схожих стилістичних рис, схожої системи образотворчих
засобів, не призводить до схожості течій модерністського мистецтва. Воно досить
різноманітне й різнопланове. У модернізмі існує безліч течій: дадаїзм,
сюрреалізм, англійська «психологічна школа», абстракціонізм (у живопис), «новий
роман», «абсурдизм» тощо. Загалом модернізм характеризується відчуттям
глибокої кризи. Це напрям, у якому відобразилося суспільне та духовне життя
Західної Європи в перше-друге десятиліття XX ст. Модернізм — мистецтво
крайнього суб'єктивізму, формального експериментаторства, демонстративного
звільнення від будь-якої форми соціального опосередкування.
На формування філософсько-естетичної системи модернізму величезний
вплив мала Перша світова війна 1914 – 1918 років. Війна стала явищем епохальним
для розвитку як суспільної, так і художньої свідомості XX ст. Вона підбила
підсумок класичного традиційного розвитку західноєвропейського гуманізму
Нового часу. Цим підсумком стало більше 20 млн. знищених людей, тисячі
отруєних хімічними газами, покалічених фізично й духовно. Перша світова війна
породила в багатьох всесвітній песимізм, невіру в людину, в її творчі можливості.
З’явилася думка, що творчі здібності людини спрямовані лише на тотальне

14