Page 79 - 4840

інженерів. Він попросив їх пригадати випадки, коли вони
отримували задоволення потреб, та випадки, коли вони не
були задоволені. Несподівано він виявив, що із задоволенням
та незадоволенням пов'язані різні групи чинників, а це означає,
що особа може ідентифікувати "низьку ціну" як причину
невдоволення, однак не обов'язково сприймає "високу ціну" як
причину задоволення. Натомість, різні чинники – такі як
визнання або досягнення – визначено як причини задоволення
і мотивації.
Ця знахідка дала змогу Герцбергу дійти висновку, що
традиційний погляд на задоволення роботою неточний,
оскільки припускає, що задоволення і незадоволення є
протилежними сторонами однієї послідовності. Люди можуть
бути задоволені, незадоволені або десь посередині між цими
станами. Однак інтерв'ю Герцберга визначили загалом два
різні напрями у сукупності. Один ранжований від задоволення
до відсутності задоволення, а інший – від незадоволення до
відсутності незадоволення. Зауважимо, що чинники, які
впливають на послідовність задоволення, називають
мотиваційними; вони особливо пов'язані зі змістом роботи.
Чинники, які за припущенням спричиняють невдоволення,
називають гігієнічними; вони пов'язані із робочим
середовищем.
На підставі цих знахідок Герцберг стверджував, що
процес мотивації працівників охоплює дві фази. Спершу
менеджер повинен впевнитись, що гігієнічні чинники діють.
Повинні бути відповідними платня і безпека, безпечними
умови праці, прийнятним технічний нагляд тощо. За
допомогою забезпечення гігієнічних чинників на відповідному
рівні менеджери не стимулюють мотивацію, а лише
створюють ситуації, у яких працівники "не є незадоволені".
Однак "задовольнити" працівників лише за допомогою
гігієнічних чинників менеджерам вдається зрідка. Тому
менеджер повинен втілювати другу фазу – давати працівникам
змогу зазнавати впливу мотиваційних чинників, таких як
досягнення та визнання. Результатом передбачено високий

78