Page 38 - 4830

користувачів земельних ділянок. Операції купівлі, продажу, дарування,
застави, внесення в статутний фонд, здачі в оренду земельних ділянок

набувають масового характеру, що вимагає юридичного забезпечення
повноти прав на них, їх правового статусу, в тому числі обмежень,

пов’язаних з використанням.
Встановлення місць розташування обмежень щодо використання земель

належить до найпроблемніших питань земельної реформи, яка триває в

Україні з 1990 року [40].

Обмеження прав власників землі і землекористувачів щодо

використання земельних ділянок і обтяження їх правами інших осіб

виникають, як правило, при розташуванні земельних ділянок всередині або

примиканні до територій та об’єктів, які особливо охороняють, чи розміщені

їх поблизу шкідливих виробництв, у зонах перспективної забудови та ін.

Обмеження у використанні земель підлягають державній реєстрації (ст.

111 Земельного кодексу України). У такий спосіб не зареєстровані в

Державному земельному кадастрі обмеження у використанні земельних

ділянок сьогодні фактично можна вважати юридично необґрунтованими [11].

Реструктуризація системи землеволодіння та землекористування

дотепер проходить без належної фіксації та реєстрації обмежень у

використанні земель (охоронних зон навколо об’єктів природно-заповідного

фонду, культурної спадщини, транспорту, зв’язку, енергетики, геодезичних

пунктів, інженерних комунікацій, зон радіоактивного забруднення тощо)

[40].

Відповідно до ст. 111 Земельного кодексу України право на земельну

ділянку може бути обмежено законом або договором шляхом

установлення:

- заборони на продаж або інше відчуження певним особам протягом

установленого строку;

- заборони на передачу в оренду (суборенду);

- права на переважну купівлю у разі її продажу;
39