Page 41 - 4830

Наявність обмеження щодо використання земельної ділянки в
господарській діяльності спричиняє обмеження прав власника землі або

землекористувача. Можливе також надання права обмеженого використання
земельної ділянки або її частини іншим громадянам і юридичним особам у

порядку встановлення земельного сервітуту.
Термін «сервітут» означає – обслуговувати [40].

Право земельного сервітуту (відповідно до ст. 98 Земельного кодексу

України) – це право власника або землекористувача земельної ділянки на

обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою.

Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими.

Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника

земельної ділянки, щодо якої він встановлений, прав володіння,

користування та розпорядження земельною ділянкою.

Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або

рішенням суду. Договір про встановлення земельного сервітуту підлягає

державній реєстрації [40].

Дія земельного сервітуту зберігається у разі переходу прав на земельну

ділянку, щодо якої він встановлений, до іншої особи.

Земельний сервітут не може бути предметом купівлі-продажу, застави та

не може передаватися будь-яким способом особою, в інтересах якої він

встановлений, іншим фізичним і юридичним особам.

Власники та користувачі земельних ділянок можуть вимагати

встановлення таких земельних сервітутів [21]:

- право переходу та проїзду на велосипеді;

- право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху;

- право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв’язку,

трубопроводів, інших лінійних комунікацій;

- право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої

природної водойми або через чужу земельну ділянку;

42