Page 40 - 4830

підданих процесам ерозії та деградації, допустимих навантажень на
ландшафти, а також з метою гарантування безпеки населення або створення

необхідних умов для експлуатації інженерних та інших об’єктів.
Обмеження права власності на земельні ділянки доцільно розглядати як

самостійний вид земельних правовідносин, які виникають на підставі
юридичних фактів, визначених у законі, чи в договорі у випадках,

передбачених також законом. Вони стосуються суб’єкта права і спрямовані

на вчинення землевласником чи землекористувачем певних дій, або ж

утримання від них з метою забезпечення прав третіх осіб [11].

Обтяження права власності:

- застосовують для земельної ділянки як об’єкта права;

- встановлюють з метою забезпечення інтересів третіх осіб у такій

земельній ділянці у порядку, передбаченому законом чи договором;

- поєднують з правами третіх осіб на цю земельну ділянку, що

ускладнює, перешкоджає власникові (користувачеві) земельної ділянки

вільно здійснювати свої права.

У правовій доктрині існує також підхід, за яким обтяженнями є будь-

які права на земельні ділянки, окрім права власності, тоді як обмеження – це

звуження меж суб’єктивного права, яке не випливає із права іншої особи.

В умовах функціонування різних форм власності на землю, різкого

збільшення кількості власників земельних ділянок, складної екологічної

ситуації правові обмеження щодо користування земельною ділянкою

необхідно будувати на правовій основі, яку потрібно розвивати і

вдосконалювати.

Державна реєстрація земельних ділянок і прав на них у складі

Державного реєстру земель сьогодні є єдиним доказом існування

зареєстрованого права, яке може бути оскаржене тільки в судовому порядку.

Перехід права власності на земельну ділянку не припиняє встановленого

обмеження (обтяження).

41