Page 36 - 4829

двох сторін. В межах науки вони можуть реалізовуватись
відносно самостійно. Проте навіть самостійно
реалізовуючись, вони передбачають наявність один одного.
Так, емпіричне дослідження, що відбувається окремо від
теоретичного, завжди виходить з концептуальної сітки, яка
існує в науці, і яка визначає погляд на світ та об’єкт
дослідження» [1, с. 252]. «Конкретизація розуміння
теоретичного та емпіричного в науці пов’язана передусім з
розвитком теоретичної та емпіричної стадій в розвитку науки.
Тому, коли ми кажемо про теоретичне та емпіричне в науці
треба розрізняти, з одного боку фази, стадії в розвитку науки,
які характеризуються більшою чи меншою теорієтизацією, з
іншого боку взаємопов’язані та взаємообумовлені типи
пізнавальної діяльності, спрямовані на розвиток
концептуального апарату та на його апробацію в емпіричних
дослідженнях. Емпіричність в науковому пізнанні може
розумітись подвійно: як необхідний елемент будь-якого
наукового пізнання, пов'язаний з перевіркою через
спостереження та експеримент концептуального апарату та
використанням отриманих даних, також як історична фаза
розвитку науки, коли концептуальний апарат є недостатньо
розробленим» [1, с. 368-369]. «Аналізуючи раціональність
треба зважати, що існує багатоманіття форм раціональності.
Вихідним, на мою думку, є розмежування відкритої та
закритої раціональності. Ця різниця пов’язана з різними
засобами роботи з концептуальними конструкціями в науці та
філософії. Об’єктивно ці два типи взаємопов’язані. Перший
тип є рух в деякій визначеній концептуальній схемі, який
походить з тих передумов та положень, які лежать в основі
цієї системи. Ця діяльність передбачає уточнення абстракцій
та понять, які входять в систему, пошук нових зв’язків між її
елементами, експлікацію її раціонально-пізнавального змісту,
асиміляцію нових емпіричних даних в задану концептуальну

36