Page 43 - 4794

підтримку державою саме цих сил (монетаризм, економіка
пропозиції, неолібералізм, які були особливо впливовими у
80-ті і 90-ті роки ХХ ст.).
Відмітимо, що на Заході вже давно існують концепції
про циклічні і періодичні зміни етатизації економіки та її
лібералізації. Не заперечуючи таких періодів і для України у
зв’язку з трансформацією економіки (із ринкової в економіку
державного регулювання і знову в економіку ринкову), слід
визнати, що в цілому домінуючою тенденцією минулого
століття було посилення ролі держави в економіці. У Великій
Британії, Франції, Німеччині, Нідерландах і США доля
державних витрат у ВВП зростала в середньому таким чином:
1870 р. – 9-10 %; 1913 р. – 12-13 %; 1950 р. – 26 %; 1996 р. –
45-46 %.
Впродовж більш ніж 40 років після Великої депресії
активна участь держави в економічному житті трактувалася
більшістю вчених-економістів як необхідний і вже усталений
елемент суспільного розвитку. У цей період державні
підприємства достатньо успішно функціонували у різних
галузях економіки Європи – від транспорту (Велика Британія)
і автомобільної промисловості (Франція та Італія) до реклами
(Франція). Навіть у країні з традиційно негативним
ставленням до ролі держави в економіці і схильністю до
принципів вільного підприємництва (США) стали сприймати
активне регулююче втручання держави у суспільно-політичні
процеси як данину необхідності. Держава взяла на себе
відповідальність за зменшення масштабів бідності у країні,
розвиток освіти і значною мірою охорону здоров’я, надання
багатьох інших соціальних послуг; проводила все більш
активну макроекономічну політику, причому як непрямими
методами, так і нерідко заходами адміністративного
характеру. Характер політики побудови «великого
суспільства» президента Л. Джонсона по суті мало чим
відрізнявся від патерналістських програм в соціалістичних

43