Page 113 - 4786

— для цього методу характерним є швидке отримання інформації;
— наявність гарного зворотнього зв’язку;
— до останнього часу виникали труднощі з документуванням такої інформації
для наступної звітності.
Так само, як і статистична звітність, письмова звітність не така швидка і більш
формальна. Письмова звітність легко каталогізується і на неї можна посилатися.
Зазначені переваги та недоліки усіх методів вимірювання реального виконання
вимагають їх комплексного використання у практичній діяльності менеджера.
Не менш важливим в процесі контролю є правильний вибір об’єктів контролю.
Вибір об’єкту вимірювання впливає на те, як співробітники відносяться до того, що
вимірюється.
Деякі із сфер контролю є загальними для всіх менеджерів незалежно від рівня і
сфери їх діяльності, наприклад: напрямки (види) діяльності підлеглих; задоволеність
робітників власною діяльністю; виконання параметрів бюджетів, що встановлюються
для кожного менеджера тощо.
Решта об’єктів контролю є специфічними для відповідних рівнів та сфер
менеджменту. Так, менеджер з виробництва має контролювати:
— обсяги виробництва продукції за часовими інтервалами;
— рівень якості продукції, що виготовляється;
— рівень запасів сировини, матеріалів, готової продукції;
— виконання параметрів оперативно-календарного планування тощо.
Іншими будуть об’єкти контролю для менеджерів маркетингової, фінансової,
кадрової та інших служб. Тому менеджерам часто доводиться самостійно приймати
рішення щодо вибору об’єктів контролю. При цьому використовується такий
принцип: визначається значущість (важливість) особи або підрозділу, а потім вимоги
до них переводяться у відповідні стандарти.
Деякі види діяльності важко піддаються кількісній оцінці. У таких випадках
менеджеру доводиться шукати суб’єктивні вимірники. Зрозуміло, що вони мають
суттєві недоліки, але це краще, ніж зовсім не мати стандартів та ігнорувати функцію
контролю.
2. Порівняння результатів реального виконання з встановленими стандартами. На
етапі порівняння встановлюється ступінь відхилення реального виконання від
стандарту. На цьому етапі принципово важливим є визначення прийнятного
(допустимого) рівня відхилень. Відхилення реального виконання, що перевищують
допустимий рівень, і стають об’єктом діяльності мереджера.
Таким чином, на етапі порівняння менеджер має приділяти особливу увагу
розмірам і направленості відхилень.
3. Реакція на порівняння. Заключний третій етап процесу контролю – це реакція
менеджера на результати порівняння. При цьому менеджер може обрати один з трьох

варіантів дій:
а) нічого не робити;
б) коригувати діяльність підлеглих;
в) коригувати стандарти діяльності.
Перший курс дій сам себе пояснює. Він застосовується у випадках, коли
результати реального виконання відповідають стандартам або коли відхилення від

стандартів знаходяться в межах допустимого.
Якщо відхилення перевищують допустимі межі, тоді здійснюється коригування
діяльності підлеглих. При цьому спочатку треба з’ясувати причини понадмірного

113