Page 32 - 4772

їх вкладання з сумою, яка буде одержана, використовують поняття майбутня та
теперішня вартість грошей.
Категорію «час» в економіку ввів представник австрійської школи Е. Бем-
Баверк. Основи теорії часової вартості грошей викладені І. Фішером в праці
«Теорія процента» (1930 р.). Заслуга Фішера полягала в тому, що він на основі
торії процента показав значення вартості грошей в часі. «Фундаментальна
проблема, яку поставила Природа, полягає в приведенні майбутньої вартості до
сьогоднішньої, тобто у визначенні капітальної вартості майбутніх прибутків».
Фішер підкреслює, що інвестори цікавляться майбутніми доходами.
Прискорення темпів економічного розвитку на основі принципово нових
технологій, які підштовхують час, змусило по-новому глянути на гроші,

інвестовані підприємством в нові проекти. Вимагалося привести майбутні доходи
до «сьогоднішніх грошей».
З 50-х років, коли загострилися економічні проблеми розвитку, інтерес до
часової вартості грошей зростає. По-новому постала проблема відновлення
капіталу на передовій науково-технічній основі, введення інновацій, нових
інформаційних технологій.
Концепція вартості грошей в часі передбачає визначення:
- майбутньої вартості грошей;
- приведеної (теперішньої, сьогоднішньої) вартості грошей.

Майбутня вартість – це та сума, до якої зросте поточний вклад за період з
моменту його розміщення на рахунку, по якому нараховуються складні відсотки.
Це та сума, в яку повинні перетворитись через визначений час вкладені сьогодні
під певний відсоток кошти.
Розрахунок майбутньої вартості пов'язаний із застосуванням концепції
компаундування, тобто компаундуванням або нарощуванням початкової суми.
Нарощування початкової суми передбачає збільшення початкової суми грошей
шляхом приєднання до суми нарахованих на неї процентних платежів за певний
період часу.
При простих відсотках майбутня вартість визначається за формулою:

FV  PV 1 (  r ) n  , (3.1)

де FV – майбутня вартість грошей;
PV – поточна або теперішня вартість грошей;
r – норма дохідності;
n – кількість періодів.
Прості відсотки – це відсотки, що нараховуються на фактичну суму за
фактичний період находження її на депозиті.
Складні відсотки – це відсотки, що нараховуються не тільки на початкову
суму вкладу, а і на всю суму відсотків, накопичену за певний період
нарахуванням. Отже, відсотки за складним нарахуванням – це сума доходу, яку
отримає інвестор у результаті інвестування певної суми грошей за умов, що

32