Page 17 - 4720

зонуванню (основний вид використання, супутній основному,
такий, що вимагає додаткових погоджень);
- диференціацію функцій відповідних органів у процедурі
погоджень між управліннями головного архітектора (містобу-
дівною радою), виконкомом та сесією міської ради — ці струк-
тури працюють у різному режимі;
- створення системи «Єдиного вікна» або «Єдиного офі-
су», коли інвестор отримує всі погодження в одному місці —
для цього створюється структура, в яку входять спеціалісти
всіх погоджувальних служб;
- чіткіший розподіл погоджувальних процедур між земле-
впорядними й архітектурними службами;
- зміну систему оплати за дозволи й погодження;
- підвищення ролі ліцензованих організацій і сертифіко-
ваних осіб, які відповідають за якість створеної продукції, та
вдосконалення механізму безпосередньої участі громадськості
в містобудівному процесі при зменшенні ролі органів експер-
тизи й депутатського корпусу.
Розкриємо зміни до методики урбаністичного проекту-
вання та можливості її використання в практиці. Авторами ре-
комендуються зміни змісту і методик виконання окремих
етапів, які на сьогодні нечітко структуровані й трактуються як
творчий метод кожного автора. Не відкидаючи ролі «творчого
начала», наголосимо на важливості містобудівної культури для
урбаніста як методичної послідовності виконання завдань.
Розпочнемо зі зміни парадигми урбаністичної діяльності
й проектування. В умовах планового ведення народного госпо-
дарства, загальнодержавної власності, зокрема на землю, домі-
нування держави в соціально-економічному житті та
командних методів управління, у т.ч. і містобудівельними сис-
темами, їх організацією й розвитком, головна увага концентру-
валась на народногосподарських інтересах стосовно
проектованого урбаністичного об’єкта, а відповідно, на обґрун-
туванні планових показників його розвитку на проектний пері-

16