Page 15 - 4720

усунення порушень. Наявні спроби місцевих органів вирішува-
ти питання самовільного будівництва шляхом стягнення в міс-
цевий бюджет визначеного відсотка від кошторисної вартості
об’єкта та його узаконення. Проте схожа практика лише стиму-
лює самовільне будівництво.
Невирішеність проблеми розділення повноважень між мі-
ськими радами та районними (обласними) адміністраціями, між
ліцензійованими організаціями, що мають право на виконання
проектних робіт, та органами експертизи призводить до юри-
дичної невизначеності щодо комунальної й державної власнос-
ті. Для розмежування повноважень і власності необхідна
адміністративна реформа та відповідне законодавче забезпе-
чення, а недосконалості в діях між відомствами можна позбу-
тися шляхом виведення з підпорядкування місцевій
адміністрації інспекцій архітектурно-будівельного нагляду й
створення державної вертикалі (на зразок податкової поліції), а
також утворення міжвідомчих координаційних рад на місцях.
Кадрова політика держави та місцевих органів у архіте-
ктурно-містобудівній сфері. Сьогодні для більшості адміністра-
тивних районів така служба складається з однієї – двох
посадових осіб, тоді як подібні за функціями служби землевпо-
рядкування — з 10–20 осіб. Обсяги робіт, за підрахунками спе-
ціалістів, майже однакові. В умовах, коли технічні бюро
реорганізувались у госпрозрахункові комунальні підприємства,
ситуація ще більше ускладнилась. Спеціалісти вбачають вихід у
принциповому реформуванні штатного розпису й формуванні
штатів служб архітектури та містобудування з розрахунку кіль-
кості мешканців міст і числа населених пунктів у районі, але не
менше трьох посадових осіб.
У малих містах регіону та в містах районного значення
нема достатньої кількості фахівців, спроможних організувати й
проводити містобудівний процес. Зберігається актуальність
участі в розробці містобудівних документів районного (місько-
го) архітектора та надання ними консалтингово-експертних по-

14