Page 49 - 4707

моделі, зображеній на рис. 2.2, де рухома дротина під дією
сили F розтягує плівку рідини, подібно до того, як
розтягується плівка мильної бульбашки на дротяній рамці.
Поверхневий натяг обчислють за формулою
F
  , (2.7)
2l
де l – довжина дротини (м); множник 2 враховує
наявність двох поверхонь рідини – передньої і задньої.
З іншого боку, якщо загальна поверхня мильної
плівки і концентрація мила досить великі, то при опусканні
дротини, наприклад, на довжину l, поверхня при сталому
значенні  збільшиться на ll . Тоді робота (A), затрачена
на утворення нової поверхні, буде дорівнювати
F l  , (2.8)
A
а поверхневий натяг
A
  , (2.9)
l l 
У системі СІ поверхневий натяг виражається в Н/м
2
або Дж/м .
При ізотермічному і зворотному процесі утворення
поверхні енергія системи збільшується на величину  , а
приріст повної поверхневої енергії
G пов   q , (2.10)

де q – теплота, яка поглинається в процесі утворення
поверхні (прихована теплота утворення поверхні).
Поверхневий натяг з ростом температури (внаслідок
збільшення теплового руху молекул і притягання
міжмолекулярних сил) зменшується, тому температурний
 
коефіцієнт  0 .
 T
Для порівняно низьких температур і неасоційованих
рідин (наприклад, бензен) з підвищенням температури σ
47