Page 183 - 4707

де V ел – об'єм електроліту (мл), що спричинив коагуляцію;
С ел – концентрація електроліту, ммоль/л; V золю – об'єм золю,
мл.
Величину, обернену до порогу коагуляції, називають
коагулюючою здатністю (V к):
V  1 С .
к пор
Коагулююча здатність – це об’єм золю, для
коагуляції якого потрібно 1 ммоль електроліту.
2. Коагулюючу дію виявляє не вся молекула
електроліту, а лише той його йон, знак якого протилежний
до заряду гранули. Ці йони електроліту називають
коагулюючими або йонами-коагуляторами. Така
закономірність була встановлена М. Гарді 1900 року.
Процес коагуляції зумовлений тим, що збільшення
концентрації йонів, що мають заряд, протилежний знаку
потенціалвизначальних йонів, призводить до стиснення
дифузної частини подвійного електричного шару і
зменшення заряду гранули. При досягненні порогової
концентрації електроліту електростатичні сили
відштовхування між частинками слабшають, частинки при
наближенні об’єднуються у крупніші агрегати і випадають в
осад. Мінімальне значення ζ-потенціалу, за якого золь
стійкий, називають критичним (ζ кр ≈ 30 мВ).
3. За правилом Шульце, коагулююча здатність йона
тим більша, чим більший його заряд. Тому найменший
поріг коагуляції будуть мати електроліти, що містять
багатозарядний йон-коагулятор.

+ 2+ 3+
С пор(K ) > С пор(Ca ) > С пор(Al )

3–
2–
–
С пор(Cl ) > С пор(SO 4 ) > С пор(PO 4 )

Поріг коагуляції (С пор) є величиною оберненою до
заряду йона (z) в шостому степені:

181