Page 186 - 4707

Гетерокоагуляція – це агрегація частинок, що
відрізняються за складом (або величиною). Одним із
випадків гетерокоагуляції є взаємна коагуляція, яка
відбувається при зливанні золів з протилежно зарядженими
частинками. За цих умов один із золів відіграє роль йона-
коагулятора, який зменшує величину ζ-потенціалу іншого
золю. Золі виявляють максимальний вплив, якщо сумарний
заряд їх частинок дорівнює нулю.
Взаємна коагуляція може відбуватись і тоді, коли
частинки обидвох золів мають однаковий заряд. У цьому
випадку причиною втрати стійкості такої дисперсної
системи є зменшення у ній концентрації стабілізатора за
рахунок адсорбції його іншим золем.
Явище взаємної коагуляції має важливе значення для
руйнування дисперсних систем, зокрема, для очищення
ґрунтових вод та промислових стоків. З цією метою до води
додають алюміній сульфат або ферум (Ш) сульфат, які,
гідролізують з утворенням позитивно заряджених золів
відповідних гідроксидів. Останні викликають швидку
коагуляцію суспендованих негативно заряджених частинок
ґрунту, мікрофлори, органічних домішок.
Іноді коагуляція залежить від способу додавання
електроліту-коагулятора. Якщо електроліт додавати
невеликими порціями через певні проміжки часу, то
коагуляція настає за більшої його сумарної концентрації,
ніж за одноразового додавання. Це явище називають
звиканням золів. Причиною звикання золів є підвищення
заряду частинок внаслідок адсорбції йонів, заряджених
однойменно з частинкою, або утворення пептизатора в
результаті реакції золю з електролітом.
Швидкість коагуляції (υ к) характеризують зміною
числа частинок (ν) за одиницю часу (τ):
d
   .
к
d
184