Page 29 - 4663

У роботах А. Зоммерфельда подальшого розвитку одержала модель
Бора, який в 1913 р. показав, що орбіти можуть бути не тільки колові, але й
еліптичні і різним способом розташовуватись у просторі. Він також
запропонував теорію будови багатоелектронних атомів.

Стало зрозумілим, що поведінку електрона не можна описувати з
позиції законів класичної механіки й електростатики, а тому виникла нова
наука, яка описує поведінку мікрочастинок і отримала назву «Квантова

механіка». Основні положення квантової механіки викладені у спеціальній
літературі.

Основним рівнянням квантової механіки, яке відіграє таку ж роль, як
закони Ньютона в класичній механіці, є хвильове рівняння Шредінгера. Це

рівняння відображає хвильові властивості електрона
 2 2
  Ψ  (E  U) Ψ  0 , (2.2)
2m
2
де   оператор Лапласа;   за суттю це  сума других похідних
хвильової функції  (псі) за координатами х, у, z;  хвильова функція

електрона; m  маса електрона; E  повна енергія електрона; U 
потенціальна енергія електрона; h  стала Планка.
Розв’язання рівняння за певних точних квантованих значень Е

визначає найбільш імовірне знаходження електрона в об’ємі простору
навколо ядра атома, який називають ор бі таллю.
Отже, орбіталь  це певний об’єм простору, обмежений сферою,

який є розв’язком рівняння Шредінгера і в якому найімовірніше
перебування електрона.
На основі розв’язання рівняння Шредінгера відносно хвильової функції

за певних точних квантованих значень енергії, одержують такі
форми орбіталей:
1. Орбіталь за формою кулі називають s-орбіталлю

 s-орбіталь.

2. Форму орбіталі у вигляді вісімки (гантель) називають р-орбіталлю

 р-орбіталь.

3. Орбіталь за формою двох вісімок називають d-орбіталлю

28