Page 27 - 4663
P. 27

2. БУДОВА АТОМІВ ХІМІЧНИХ ЕЛЕМЕНТІВ

                         У  середині  XIX  ст.  у  науці  утвердилось  атомно-молекулярне  вчення
                   про будову речовин. Згідно з цими уявленнями атом вважали неподільним,

                   найменшою частинкою, яка не може бути поділена хімічним способом. Такі
                   погляди  відповідали  тодішньому  рівню  знань  про  природу.  І  справді,  у
                   хімічних реакціях, які здійснювали  хіміки, відбувалось лише розщеплення

                   молекул,  а  атом  залишався  незмінним.  Технічні  засоби  досліджень  цього
                   часу не давали змоги проникнути в глибину атома.
                         Кінець XIX ст. ознаменувався величними відкриттями в галузі фізико-

                   хімії,  які  з  усією  очевидністю  показали,  що  атом,  насправді,  має  складну
                   структуру. Розглянемо ці відкриття.


                         2.1. Теорія і моделі будови атома

                         Сучасна  теорія  будови  атома  має  досить  тривалу  історію.  Перші
                   уявлення про складність атомів виникли на початку ХХ ст. Першу модель

                   атома запропонов Дж. Томсон (1903 р.), згідно з якою атом  це суцільна,
                   позитивно заряджена кулька, в якій рівномірно розміщені електрони. Така

                   модель  була  примітивною,  не  витримувала  критики.  Було  не  зрозуміло,
                   чому  негативно  заряджені  електрони  не  взаємодіють  з  суцільною,
                   позитивно зарядженою масою і не відбувається знищення атома.
                         Важливу  роль  у  розвитку  теорії  будови  атома  відіграло  відкриття

                   Івана Пулюя про електромагнітні випромінювання малої довжини (810                          -
                   6         -10
                     1  10  см). Вони нейтральні за своєю природою, спричиняють світіння
                   деяких  речовин,  іонізують  гази,  їм  властива  дифракція,  тобто  здатність
                   розсіюватись  на  перешкодах.  Німецький  фізик  В.  Рентген  дав  практичне
                   застосування випромінювання, яке назвав Х-променями, а потім ці промені

                   назвали ре н тге н івс ьки м и

                         Значним  досягненням  у  теорії  будови  атома  була  гіпотеза  Е.
                   Резерфорда (1911 р.), яка отримала назву п лан е тар на м одел ь.
                         Згідно  з  гіпотезою  Резерфорда  атом  складається  з  позитивно

                   зарядженого  ядра  і  негативно  заряджених  електронів,  які  рухаються
                   навколо  ядра  за  коловими  орбітами,  подібно  до  того,  як  навколо  Сонця
                   рухаються  планети  Сонячної  системи.  Отже,  Резерфорд  вперше  ввів

                   поняття  «ядро  атома»,  в  якому  міститься  основна  маса  атома.  Невдовзі
                   виявилось, що планетарна модель не може пояснити низку явищ, зокрема:



                                                                   26
   22   23   24   25   26   27   28   29   30   31   32