Page 34 - 4621
P. 34

a n  p n   a n  1 p n  1     a 1 p   a 0    0.          (6.6)
                            Таким чином,  Y   (t ) має суму складових, кількість яких визначається порядком
                                             n
                   системи n. Загалом у рівнянні (6.6) оператор p замінюється на комплексну змінну λ. Тоді
                   корені рівняння (6.6) є комплексними та утворюють пари спряжених комплексних чисел
                                                j .                                                   (6.7)
                                        , i i 1  i    i
                            Дійсна  частина  кореня     може  бути  додатною  або  від’ємною.  Перехідна
                                                         i
                                                                                                 i t
                   складова  Y  (t )  прямує  до  нуля  лише  тоді,  коли  кожна  складова  C   e     0 .  Тоді
                               n                                                            i
                   можна визначити залежність стійкості системи від коренів характеристичного полінома.
                   На рис. 6.2 показано, як впливає місце розташування на комплексній площині коренів
                   характеристичного рівняння на складові вільного руху системи:
                            -  корені  дійсні:  Y      .  Якщо      0,  то  в  системі  виникає  неколивальний
                                                 2 , 1
                   (аперіодичний)  перехідний  процес,  який  при  t        прямує  до  нуля,  тобто  система
                   стійка. При      0  перехідний процес розбіжний, тобто система нестійка;
                            -  корені  комплексні  попарно  спряжені  викликають  коливальний  перехідний
                   процес, причому при       0 - збіжний;
                            -  корені уявні відповідають перехідному процесу у вигляді синусоїди (система
                   на межі стійкості).


















                              Рисунок 6.2 – Вигляд перехідних процесів при різних розташуваннях коренів
                                      характеристичного рівняння на комплексній площині

                            Може  бути  також  нульовий  корінь,  тоді  значення  Y(t)  набуває  постійної
                   величини.
                            Наведений матеріал дозволяє зробити такі висновки:
                            -  перехідний процес у системі – сума коливальних та аперіодичних складових,
                   при цьому кожна коливальна складова відповідає парі комплексних спряжених коренів, а
                   кожна аперідична складова – дійсному кореню;
                            -  загальною умовою загасання всіх складових і перехідного процесу в цілому є
                   від’ємність  дійсних  частин  всіх  коренів  характеристичного  рівняння  системи,  тобто
                   полюсів (нулів знаменника) передавальної функції системи;
                            -  якщо є хоча б один корінь з додатньою дійсною частиною, то йому відповідає
                   розбіжна складова перехідного процесу, тобто система нестійка;
                            -  за наявності уявних коренів характеристичного рівняння в системі виникають
                   назагасаючі коливання з частотою, яка дорівнює   - границя стійкості.
                                                                        i
                            Для  стійкості  системи  всі  корені  повинні  лежати  в  лівій  напівплощині  (бути
                   “лівими”)  Уявна вісь  є межею стійкості.


                                                                    Im
                                                                   34
   29   30   31   32   33   34   35   36   37   38   39