Page 24 - 4605

Враховуючи багатогранність суспільних потреб, умов та інших факторів
функціонування апарату управління доцільно розмежувати кілька типових груп цілей
та завдань. Серед них, зокрема, такі, що:
а) відображають найбільш загальні потреби та тенденції економічного та
соціального розвитку суспільства, які вимагають активного та ефективного
забезпечення з боку держави. Це так звані загальнозначущі, або публічні цілі
(завдання);
б) характеризують вибіркову спрямованість діяльності апарату на конкретні
об'єкти соціально-керованого середовища. Це так звані об'єктні цілі (завдання);
в) відображають функціональну спеціалізацію управлінської діяльності. Свою
власну, тобто органічну ціль (завдання) має кожна функція управління. Тому такі цілі
(завдання) правомірно іменувати функціональними;
г) випливають із внутрішньої технології управлінської діяльності та
відображають спрямованість зусиль апарату по забезпеченню цієї технології, яка
розуміється як певний механізм використання методів, а також процесуальних форм
управлінської діяльності. Це так звані технологічні завдання (цілі) [8].
Щодо визначення функцій управління слід виходити із розуміння функцій як
складових спеціалізованих частин змісту управлінської діяльності, які
характеризуються певною цільовою самостійністю та якісною однорідністю. У
науковій літературі є різні варіанти класифікацій (переліків) функцій управлінської
діяльності, причому одні і ті ж функції іменуються неоднаково. Найбільш поширеними
є: а) загальні, або основні функції; б) спеціальні, чи спеціалізовані функції, які
відображають специфіку конкретного суб'єкта управління, або керованого об'єкта; в)
допоміжні, або обслуговуючі функції, які обслуговують виконання загальних і
спеціальних функцій
З метою уніфікації використовуваних у науковому обігу термінів доцільно
систематизувати функції за найбільш узагальнюючим критерієм – за цільовою
орієнтацією функцій на забезпечення практично значущих потреб, які притаманні
кожному керованому об'єкту. Звідси необхідно розподілити усі існуючі функції
управління на групи, які спрямовані на забезпечення керованих об'єктів:
а) основоположною інформацією – функції прогнозування, планування тощо;
б) необхідними для їх нормальної діяльності та розвитку ресурсами –
фінансування, матеріально-технічне забезпечення, стимулювання, кадрове
забезпечення та інше;
в) впорядкованості, узгодженості в їхній діяльності – керівництво, координація,
організація, регулювання, контроль та інше;
г) зусиллями щодо їх первісного формування та наступного удосконалення в
органічному поєднанні з такими ж заходами щодо самих керуючих суб'єктів –
організаційне проектування, організаційний розвиток тощо [5].
У реальному житті названі групи функцій тісно переплітаються та
взаємопов'язані. Вони характеризують найбільш універсальні напрямки діяльності
апарату управління, які в тій чи іншій мірі здійснюються у кожній управлінській ланці.
Тим самим для визначення конкретних функцій органів управління в практиці цілком
слушна термінологія, що використана вище.
Саме стосовно конкретних функцій органів важливо враховувати, що в апараті
управління функції безпосередньо пов'язані з державно-владними повноваженнями, а
відповідно і з необхідністю їх юридичного оформлення. Тому слід підкреслити
органічний зв'язок у змісті управлінської діяльності функцій та державно-владних
повноважень (прав і обов'язків), що входять до компетенції органів управління. У
зв'язку з цим зазначимо, що питання про співвідношення функцій та компетенції

24