Page 19 - 4605
P. 19

На  нашу  думку,  саме  перший  із  зазначених  підходів  є  правомірним  для
                  розкриття  поняття  «апарат  державного  управління»,  а  тому  становитиме  парадигму
                  розгляду даного питання.
                         Отже, апарат державного управління - це система взаємопов'язаних виконавчо-
                  розпорядчих  органів  (органи  виконавчої  влади  та  їх  апарат),  які  діють  від  імені
                  держави,  на  основі  та  на  виконання  законів,  здійснюючи  управління  державними
                  справами,  і  наділені  для  цього  владними  повноваженнями,  компетенцією,  певною
                  структурою і кадрами.
                         Система  органів  виконавчої  влади,  або  апарат  державного  управління  –
                  найбільш розгалужена та чисельна сукупність державних органів, частина державного
                  механізму,  яким  згідно  з  Конституцією  України  притаманні  ієрархічність  побудови,
                  зв'язки  і  взаємодії  на  основі  принципів  децентралізації  і  деконцентрації  державного
                  управління.  Саме  апарат  державного  управління  є  головним  важелем  практичного
                  здійснення  численних  завдань  виконавчої  влади.  Він  щоденно  здійснює  практичну
                  діяльність  із  забезпечення  виконання  законів  України  і  на  цій  основі  –  управління
                  об'єктами  державної  форми  власності,  керівництво  господарською  діяльністю
                  державних  підприємств  і  організацій,  реалізацію  економічної  та  соціальної  політики
                  держави,    вирішення      та   узгодження     значної    кількості    питань    політико-
                  адміністративного,  соціально-культурного  життя,  державного  регулювання  всіма
                  галузями економіки, надання громадянам управлінських послуг.
                         Адміністративний  апарат  –  це  система,  яка  забезпечує  цілісність  виконавчої
                  влади  на  всіх  рівнях  управління.  Ключовим при  цьому  є  забезпечення  в  цій  системі
                  впливу  на  всі  його  структурні  ланки  з  єдиного  керуючого центру.  Причому,  з  точки
                  зору  науково-системної  ідеології  найефективніша  діяльність  ієрархічно  організованої
                  системи  досягається  за  умови  її  моноцентричної,  а  не  поліцентричної  структурної
                  побудови.  Іншими  словами,  найкращі  результати  досягаються  за  умови,  коли  всі
                  структурні  ланки  управлінської  системи  підпорядковані  впливу  саме  єдиного,  а  не
                  кількох найвищих владно-організуючих суб'єктів (центрів).
                         Таким керуючим суб'єктом у сучасних державах є уряд. Керуючий центр (уряд)
                  має  свою  власну  виконавчу  вертикаль  для  забезпечення  належної  реалізації  його
                  рішень  зверху  донизу.  Така  вертикаль  передбачає  ієрархічну  субординацію
                  структурних  ланок,  включаючи  всі  основні  елементи  відносин  організаційного
                  підпорядкування:  обов'язковість  рішень  органів  вищого  рівня;  їх  право  скасовувати
                  рішення  органів  нижчого  рівня  та  підзвітність  і  підконтрольність  останніх;  кадрові
                  повноваження органів вищого рівня тощо.
                         Отже, можна виділити специфічні ознаки апарату державного управління:
                         1. Сувора ієрархія побудови та діяльності управлінських ланок, їх субординація
                  та взаємодія.
                         2. Велика кількість різних видів виконавчих органів з точки зору компетенції та
                  структурно-функціональної специфіки:
                         - галузеві;
                         - міжгалузеві;
                          -функціональні.
                         3.  Управлінський  характер  діяльності,  що  означає  підзвітність  і  виконання
                  законів та інших рішень законодавчих і представницьких органів, а також вирішення
                  питань, що входять до його компетенції.
                         4. Організуючий характер.
                         5. Динамізм, оперативність та конкретність діяльності.
                         6. Професіоналізм.








                                                                19
   14   15   16   17   18   19   20   21   22   23   24