Page 22 - 4605

загальнопоширеного тлумачення поняття «організація системи», взаємовідносини
(стосунки) керуючих суб'єктів.
Адже в реальному житті складність структурної побудови апарату оцінюється
переважно не за кількістю його складових частин, а за множинністю їх фактичних
взаємозв'язків. Саме тому «стосунковий», так би мовити, аспект вважається, ще одним
атрибутом змісту поняття управлінських структур.
Дана позиція потребує суттєвого уточнення з урахуванням того, що реально
існуючі між структурними одиницями стосунки характеризують не стільки власне
організацію системи (яка покликана відображати та фіксувати структурну побудову
апарату), скільки є результатом втілення структур у самому функціонуванні апарату.
Тобто ці стосунки більше відносяться до характеристики його фактичної діяльності.
Тому при визначенні «стосункового» аспекту управлінських структур принципово
важливо уникнути підміни його ознаками якісно іншої – функціональної –
характеристики апарату управління.
Для цього слід виходити з того, що при визначенні структури апарату необхідно
говорити не просто про взаємозв'язки, взаємодії елементів, а саме про спосіб цих
взаємозв'язків і взаємодій. Стосовно апарату управління специфічний спосіб
взаємозв'язків, взаємодій структурних одиниць виражається, як ми вважаємо, у
нормативне встановлених моделях (або схемах) взаємовідносин цих одиниць. Саме
нормативні моделі взаємовідносин (стосунків), а не взаємовідносини як такі, складають
атрибутивну ознаку управлінських структур, що підлягають офіційній регламентації у
відповідних правових актах.
Отже, у структурах фіксується взаємовідносини органів, міра та характер участі
кожного з них у суспільному розподілі управлінської праці, завдяки чому
забезпечується належна впорядкованість фактичної взаємодії структурних одиниць
апарату. З огляду на це доцільно розуміти структуру апарату управління як фіксований
розподіл праці (функцій і повноважень) між його ланками, хоч як тепер зрозуміло, це і
не вичерпне визначення.
Практична ж реалізація зазначених нормативних моделей відбувається у ході
його функціонування, тобто через численні стосунки його структурних одиниць як між
собою, так і з об'єктами зовнішнього суспільного середовища. Сукупність таких
стосунків узагальнюється поняттям державно-управлінських відносин.
Самі нормативні моделі взаємовідносин в апараті управління не однозначні за
внутрішнім змістом. Необхідно розрізняти у змісті кожної моделі як мінімум такі групи
нормативне фіксованих схем.
Перша – схеми зв'язків організаційного (лінійного чи функціонального)
підпорядкування структурних одиниць.
Друга – схеми розподілу між останніми цілей, завдань, функцій і повноважень (в
тому числі обов'язків нести юридичну відповідальність за результати діяльності – ці
обов'язки, на відміну від звичайних компетенційних, можна дещо умовно визначити як
«реюрисдикційні»).
Нарешті, третя – схеми інформаційних зв'язків між структурними одиницями,
які притаманні управлінським процесам.
Ключове місце у змісті будь-якої нормативної моделі взаємовідносин належить,
як свідчить досвід, схемам розподілу цілей, завдань, функцій і повноважень, оскільки
відповідно до них, передусім, будуються фактичні стосунки структурних одиниць як по
вертикалі, так і по горизонталі. Тому їх можна скорочено назвати як «схеми взаємодії»
в апараті управління [7].

22