Page 21 - 4605

характеризується: чітким розподілом функціональних повноважень; чітко визначеною
метою управління; доцільністю форм її досягнення; здатністю діяти від імені держави
[2]. Виходячи з цього, саме чіткий розподіл функцій між органами виконавчої влади та
їх структурними підрозділами забезпечує узгодженість їхніх дій в структурі
державного механізму та впорядкованість взаємовідносин між ними. При цьому
система виконавчої влади має адекватно відображати життєві потреби керованого
об'єкта, відповідати національним інтересам. Без цього форми і методи управлінського
впливу будуть вступати у конфлікт з розвитком системи управління, перетворюватися
у перешкоду для подальшого її вдосконалення. Вирішення даної проблеми полягає в
необхідності вдосконалення врегулювання багатоманітності органів виконавчої влади.

2 Організація апарату державного управління
Переходячи до структурної характеристики управлінського апарату, доцільно
спиратися на загальнопоширене тлумачення організації системи як її внутрішньої
структурної побудови, що складається з елементів та взаємозв'язків між цими
елементами.
Між тим у науковій літературі часто-густо не враховується відмінність понять
структури апарату (суб'єктів) управління і структури управління (системи управління).
Необхідність розмежування цих понять випливає із нетотожності самих явищ, що
структуруються.
Наприклад, поняття структури управління звичайно застосовується як до
керуючої, так і до керованої підсистем (тобто до суб'єктів й об'єктів управління).
Насправді ж перше поняття вужче за обсягом, оскільки охоплює побудову лише
керуючих суб'єктів, яка об'єднує багато конкретних, локальних організаційних
структур (або інакше – структурних форм).
Незважаючи на це, часто поширеним терміном «організаційні структури
управління» визначаються саме структури управлінського апарату. Тому для більшої
чіткості їх відображення доцільно використовувати поняття «управлінські (або
керуючі) структури».
Причому бажано, щоб це поняття мало єдиний зміст стосовно:
а) самостійних органів управління;
б) структурних підрозділів органів, які складаються із окремих посад –
універсальних первинних одиниць апарату;
в) сукупностей (підсистем) органів (системи міністерств чи держкомітетів).
Усі перелічені суб'єкти управління здійснюють конкретні управлінські функції
відповідно до суспільного розподілу праці в апараті. Збірне визначення цих суб'єктів
можливо за допомогою терміну «структурні одиниці» управлінського апарату. Серед
них базовою (на відміну від первинної посади) структурною одиницею є органи
управління як елементи системи.
Вище були вказані основні види органів управління з точки зору структурної
ієрархії апарату. Приналежність органів до певного структурного рівня фіксується
терміном «організаційно-правовий рівень» апарату [5].
Органи управління можуть також розрізнятися залежно: від характеру
компетенції або змісту функцій – на органи загальної, галузевої і функціональної,
міжгалузевої компетенції; від сфери дії – на органи управління економікою (народним
господарством), соціально-культурним розвитком, у адміністративно-політичній сфері;
від методів прийняття рішень – на колегіальні та єдиноначальні і т. ін.
Отже, управлінські структури складаються із структурних одиниць апарату.
Друга їх сторона має охоплювати, як це випливає з наведеного вище

21