Page 15 - 4605

редагували «Доповіді по питаннях науки адміністрації», де з одинадцяти розділів два –
«Нотатки про теорію організації» та «Наука, цінності та громадська адміністрація» –
«належать перу Г'юліка і два розділи – «Організація як технічна проблема» та «Функція
адміністрації в аспекті праць Анрі Файоля» – належать Урвіку. Серед інших творів
заслуговує на особливу увагу «Адміністративні роздуми про Другу Світову війну»
Г'юліка та «Елементи адміністрації», що належить Урвіку. Крім того, Г'юлік активно
працював в Комісії по адміністративному управлінню, яка була утворена Президентом
США Франкліном Рузвельтом в середині 30-х років [4].
З точки зору організаційної науки, Г'юлік та Урвік розглядали організацію як
одну з складових частин адміністративної діяльності, яка забезпечувала, на думку
вчених, утворення формальної структури підпорядкованості. На її основі існував
розподіл праці між виробничими підрозділами, а також забезпечувалась координація їх
діяльності, спрямована на досягнення поставленої мети.
До середини 30-х років XX століття організаційна наука розвивалася досить
активно і фактично остаточно відбрунькувалися від соціології. Саме в цей період
активно розвивалася і близька по предмету наука управління виробництвом, що, з
одного боку, ускладнює розмежування предметів дослідження цих наук, а, з іншого
боку, дозволяє взаємно збагачувати наукове знання, обмін ідеями та інформацією.
Друга світова війна, її соціально-економічні і політичні наслідки послужили
«матеріальною» основою виникнення нових організаційних ідей і, відповідно,
початком нового етапу формування організаційної науки.
У кінці 50 – початку 60-х років в рамках теоретичної кібернетики,
основоположником якої був Н. Вінер, виникає загальна теорія систем, що згодом
науково інтерпретується Людвігом фон Берталанфі як універсальна методологія
системного підходу. Ця наукова подія сприяла якісно новому погляд на розв'язання
багатьох інформаційних, технологічних та суто технічних проблем [6].
У 70-х роках з'являється багато досліджень в області системного підходу в
соціології, економіці, філософії, історії, праві і т. ін. Виникає навіть певна «модна»
тенденція застосування системного підходу до всіх, часто незначних, дослідницьких
задач.
Нині організаційна наука перебуває на стадії формування свого предмета
дослідження, визначення свого місця в системі суспільних наук. Сучасний статус
організаційної науки характеризують такі ознаки [2]:
1. Організаційна наука як система знань про закономірності організації людської
діяльності складалася протягом тривалого історичного періоду. Починаючи із
стародавніх часів організаційні проблеми тією або іншою мірою знаходилися в полі
зору мислителів і дослідників, отримували наукову інтерпретацію.
2. Організаційна наука формується, передусім, в рамках суспільних наук, хоча
істотний вплив на її формування надають і технічні науки (кібернетика, інформатика та
ін.) При цьому організаційна наука має певний «подвійний» міждисциплінарний статус.
З одного боку, вона формується на межі не тільки суспільних, але і технічних наук, а, з
іншого боку, має яскраво виражений міждисциплінарний характер в рамках самої
суспільної науки або, точніше, в циклі суспільних наук.
3. Організаційна наука має складну внутрішню структуру. Вона включає в себе
комплекс наук: науку управління взагалі, науку державного управління, науку
організаційної поведінки (праксеологію), наукову організацію праці і інші, які також не
мають в цей час чітко означених, загальновизнаних предметів свого дослідження. Саме
цей чинник зумовлює «розмитість» предмету дослідження організаційної науки.
4. В циклі організаційних наук чітко виділяються теоретичні дисципліни, що
умовно об'єднуються поняттям «теорія організації» або «теорія організації і

15