Page 14 - 4605

(науки) державного управління. Отже, концептуальне бачення проблеми «управління
та право» має також стати одним із теоретичних розділів даної науки.
Цьому сприяє те, що вона (наука), як відомо, інтегрує багато результатів
досліджень як правознавчих, так і державознавчих дисциплін. І, природно, не лише цих
наук, а й багатьох інших, які сприяють, активізації та посиленню методів
багатодисциплінарних досліджень державного управління. Їх необхідність зумовлена
самою багатогранною природою соціального та державного управління.

4 Формування сучасної організаційної науки
Організаційна наука почала формуватися як самостійна наукова дисципліна на
початку XX століття в надрах соціології – науки, яка намагалася запропонувати
загальнотеоретичний погляд на закономірності формування та функціонування
суспільства [6].
Хоча соціологія як наука, що передувала теорії організації, мала на початку XX
століття свої власні завдання, все ж таки зв'язок з організаційними проблемами тією чи
іншою мірою обумовлював її паралельний розвиток із циклом організаційних наук.
При цьому слід мати на увазі, що наукові знання про закономірності функціонування і
розвитку суспільства як загально-соціологічний напрямок науки, проходив звичайно
під впливом різноманітних економічних, політичних, ідеологічних, культурологічних
та інших факторів. Ці фактори по-різному проявляли себе в конкретних історичних
умовах, але саме на початку XX століття сформувались передумови досить бурхливого
розвитку організаційної науки.
Принципи розподілу та спеціалізації виробничих процесів були покладені в
основу досліджень з наукової організації праці (НОП). Ці дослідження до певної міри
розглядаються як прикладна наукова дисципліна, що входить до циклу організаційних
наук. Її бурхливий розвиток на початку століття теж був обумовлений головним чином
потребами промислового виробництва.
В подальшому на основі цих організаційних ідей сформувалася школа
«наукового менеджменту», основоположниками якої стали американський інженер
Фредерік Тейлор та французький вчений Анрі Файоль. Їх практична і наукова
діяльність, а також досягнення їх учнів та послідовників достатньо детально висвітлені
в наукових дослідженнях управлінських проблем, зокрема, зарубіжними вченими.
Наукові розробки цих вчених та практиків менеджменту внесли досить суттєвий вклад
в формування організаційної науки.
Саме на початку XX століття проходило формування і інших наукових
напрямків, а саме теорії управління виробництвом, теорії адміністративної діяльності
тощо. Одночасно здійснювались спроби визначити співвідношення між поняттями:
«організація» і «управління» [2].
З формуванням теорії управління, що сприймалася, перш за все як теорія
управління виробництвом, відбувається і формування теорії організації як більш
загальної соціологічної науки, яка не залишає без уваги дослідження в галузі науки
управління, а активно використовує наукові результати, що були отримані цими
науками.
Значним кроком в цьому напрямку є діяльність відомого німецького соціолога
Макса Вебера, який розробив теорію ефективної організаційної структури, відомої в
науці як концепція «ідеального типу» або «теорія бюрократії».
Поряд з Фредеріком Тейлором, що розробив принципи «наукового
менеджменту» та Анрі Фойолем, що досліджував принципи організації
адміністративної діяльності, класичну теорію управління розвинули та
систематизували Лютер Г'юлік та Ліндал Урвік. В 30-х роках XX століття вони разом

14