Page 153 - 4601

Законодавство про працю не дає чіткого визначення форми трудового
договору, тому він може бути оформлений шляхом складання

двостороннього документа під заголовком «трудовий договір», «контракт»,
підписаного сторонами, або шляхом подання працівником заяви про

приймання на роботу і накладення резолюції власника про приймання.
Трудовий договір вважають укладеним і тоді, коли працівник був фактично

допущений до роботи за вказівкою особи, наділеної розпорядчими

повноваженнями, хоч ніякі документи про приймання на роботу не

оформлялися.

У письмовому трудовому договорі передбачаються права й обов'язки

сторін, тривалість робочого часу, розмір оплати праці й умови соціально-

побутового забезпечення працівників, а також відповідальність сторін.

Договір оформляють у двох примірниках по одному для кожної сторони.

Обидва примірники мають однакову юридичну силу.

Особливою формою письмового трудового договору є контракт, у

якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін {у тому числі

матеріальна), умови матеріального забезпечення й організації праці

працівника, умови розірвання договору, у тому числі дострокового, можуть

установлюватися за узгодженням сторін (ст. 21 КЗпП).

Якщо договір укладається не шляхом складання двостороннього

документа, підписаного сторонами, то той, хто влаштовується на роботу,

пише особисту заяву з проханням про приймання.

Приймання працівника на роботу оформляється виданням наказу чи

розпорядження незалежно від того, у якій формі укладений трудовий договір

(ст. 24 КЗпП).

У наказі зазначають прізвище, ім'я і по батькові працівника, посада

(спеціальність, кваліфікація, розряд), місце роботи, умови оплати праці.

При необхідності в наказі чи розпорядженні про приймання працівника

на роботу можуть бути зафіксовані додаткові умови, наприклад строк

трудового договору, тривалість випробувального строку з метою перевірки

152