Page 35 - 4598

6. Здатність імітувати функції різних членів колективу.
7. Інноваційність і безінерційність мислення, здібність вийти за
межі формального, традиційного, звичного.
8. Атрактивність — здібність притягувати людей до спільної

діяльності, вдаючись до засобів адміністративного чи матеріального
примусу.
9. Здатність делегувати не тільки владу і відповідальність, а й

свій авторитет лідера.
10. Здатність швидко психологічно адаптуватись до змін умов
діяльності чи до вирішення принципово нових завдань.
11. Здібність до латентного (прихованого) керівництва, яке

передбачає залучення людей до діяльності не на формальній
субординаційній основі, а шляхом комунікаційної взаємодії.
12. Системне сприйняття.

Управлінські завдання інноваційного менеджера:
• створення та стимулювання інноваційного клімату на
підприємстві;

• розвиток творчого мислення, творчої активності розробників
інновацій;
• створення гнучких організаційних структур;

• підготовка вибраних сегментів ринку до інноваційного
продукту;
• забезпечення ефективності й економічності інноваційних
процесів;

• підготовка виробництва та просування на ринки інноваційного
продукту;
• організація обміном інформацією між відповідними

підрозділами НДЦКР для більш тісних контактів і взаєморозуміння
під час розроблення інновацій.
Рішення в управлінні інноваціями – це свідомий вибір
альтернативи серед множини можливих, виконання якої веде до

реалізації конкретних інноваційних цілей.
Управління інноваціями спрямовано на прийняття таких рішень,
які могли б забезпечити створення конкурентоспроможної продукції,

досягнення ефективних результатів інноваційної діяльності.
Рішення в інноваційній сфері виявляється в усіх його функціях
(табл.)

35