Page 102 - 4598

Другий напрям був націлений на регулювання галузевої
структури виробництва, підтримку НДДКР підприємств і сумісних з
власним сектором досліджень.
Науково-технічна політика цього періоду окреслювалась

обмеженим колом завдань, першими ланками інноваційного процесу,
накопиченням знань та ресурсів, і практично не розглядались шляхи,
спрямовані на практичне використання одержаних результатів.

Починаючи з 70-х років, увага до проблем нововведення
посилилась у зв’язку з серйозними труднощами, які виникли під час
промислового освоєння результатів науково-технологічних розробок
у рамках великомасштабних стратегічних програм атомного,

авіакосмічного і телекомунікаційного профілів. Саме в цей період
виникло поняття інноваційної політики, постали питання пошуку та
розроблення нових засобів стимулювання НДДКР, прискорення

впровадження у виробництво одержаних результатів. Збільшилось
коло організацій, які залучались у сферу державного втручання,
виникла необхідність об’єднання наукової й технічної політики з

іншими напрямами державного регулювання, економічною,
промисловою, енергетичною та соціальною, а також із засобами у
сфері підготовки й використання робочої сили. Пошук нових шляхів

стимулювання інноваційного розвитку започаткував створення
центрів нововведень, кооперацію навчальних закладів і промислових
фірм у здійсненні НДДКР (створення технопарків та інших
організаційних форм взаємозв’язку науки й виробництва).

Третій етап (з 80-х до кінця 90-х років) характеризується
формуванням законодавчих основ інноваційної політики, її
нормативної бази, яка має стратегічний характер, розширенням

методів стимулювання інноваційної діяльності; створенням нових
організаційних форм проведення сумісних міжнаціональних
наукових досліджень; підвищенням мобільності наукових кадрів;
подальшим розвитком інформаційної технології як чинника

економічного зростання у ХХІ ст. Слід зазначити, що західні вчені
інформацію розглядають не як просту сукупність даних, а як ті
можливості, що безпосередньо має людина, що володіє відповідними

знаннями та вміннями, здатністю до самовдосконалення, вільного
співробітництва з іншими людьми.
У працях О. Тоффлера, П. Друкера, Д. Белла, Ф. Махлупа, Дж.

Гелбрейта розглянуто закономірності становлення й розвитку

102