Page 97 - 4598

До основних напрямів державного регулювання інноваційної
діяльності належать такі:
• Акумулювання фінансових ресурсів на наукові дослідження
як за рахунок бюджету, так і шляхом створення спеціальних фондів.

• Усебічне сприяння розвитку науки, у тому числі прикладної, і
формування малого інноваційного підприємництва.
• Формування державних замовлень на НДДКР, які

забезпечують початковий попит на інновації, а потім поширюються в
економіці.
• Координація інноваційної діяльності. Держава сприяє
кооперації та взаємодії різних інститутів у здійсненні нововведень

шляхом формування єдиного технологічного простору (синхронізація
інноваційного циклу в часі і просторі), що забезпечує сумісність
інновацій.

• Стимулювання інноваційного процесу та інноваційної
діяльності шляхом підтримки конкуренції, а також використання
економічних методів прямої і побічної дії, як-от: фінансові субсидії,

пільги, страхування впливу інноваційних ризиків і т. д.
• Створення правової бази інноваційних процесів —
формування необхідного законодавства.

• Кадрове забезпечення інновацій шляхом створення
відповідних програм навчання в державних навчальних закладах, які
б підвищували творчий потенціал нації.
• Формування науково-інноваційної інфраструктури,

інформаційних систем, консультативно-юридичних послуг.
• Інституціональне забезпечення інноваційних процесів
шляхом створення державних організацій і підрозділів, які виконують

НДДКР і здійснюють нововведення в галузях державного сектору
(оборона, охорона здоров’я, освіта).
• Підвищення суспільного статусу інноваційної діяльності
через заохочення інноваторів, забезпечення їх соціального захисту,

пропаганди науково-технічних досягнень.
• Регіональне регулювання інноваційних процесів шляхом
раціонального розміщення та використання інноваційного

потенціалу.
• Регулювання міжнародних аспектів інноваційних процесів з
допомогою визначення загальноекономічної та інноваційної стратегії,

які націлені на міжнародну науково-технічну кооперацію.

97