Page 30 - 4592


– квадратичний коефіцієнт варіації: K  .
V
X
На практиці переважно використовують коефіцієнт варіації

такого виду: V   100 .
X

Вважається, що сукупність є однорідною, якщо V  33%.
Крім цього, наведений коефіцієнт варіації застосовують для
оцінки ступеня варіації: V < 15% – варіація слабка; 15  V  25%

– середня; V > 25% – сильна.
Загальну варіацію ознаки можна розкласти на дві складові –
систематичну та випадкову. Для цього необхідно виконати
аналітичне групування, у якому досліджувана ознака є

результативною, а групувальна ознака розглядається як
систематичний фактор.
Випадкова варіація обумовлена дією випадкових факторів і

проявляється у коливанні значень результативної ознаки в межах
однієї групи. Вона характеризується показником
внутрішньогрупової дисперсії та показує середній розмір

відхилень значень результативної ознаки (у) від групової
 ( y  y ) 2
i
середньої ( y ):  2  .
i i
f
i
Внутрішньогрупову дисперсію розраховують окремо для
кожної групи, тому для одержання її значення у сукупності

визначають середню величину (середню внутрішньогрупову

2   i 2 f i
дисперсію):  i  .
 f i
Доведено, що загальна дисперсія результативної ознаки
дорівнює сумі міжгрупової дисперсії та середньої

2
2
внутрішньогрупової дисперсії:     2
i 
м
Це правило має назву «правило додавання дисперсій». Воно
використовується для того, щоб розкласти загальну варіацію
результативної ознаки на систематичну та випадкову. При цьому
2
мірою систематичної варіації є міжгрупова дисперсія ( ), а
м
2
випадкової – середня внутрішньогрупова дисперсія ( ).
i

30