Page 56 - 4565

Для побудови напрямку перпендикуляра DK до площини Q, заданої
слідами Q 1 та Q 2 немає потреби будувати горизонталь і фронталь. Оскільки слід
Q 1 є нульовою горизонталлю, а слід Q 2 – нульовою фронталлю (рис. 8.11), то
перпендикуляри з проекцій D 1 та D 2 проводять безпосередньо відповідно до
слідів Q 1 та Q 2 (m 2Q 2, m 1Q 1).
Продовження побудови аналогічне до попереднього. Через D 2 проведена
фронтально-проектуюча площина ( 1;  2) і побудовано проекції їх ліній
перетину M 2N 2 та M 1N 1. Перетин m 1 з M 1N дає проекцію К 1, а по лінії зв’язку –
проекцію К 2. Побудова дійсної величини DK (D 0K 1) здійснена на
горизонтальній проекції, а взаємна його видимість відносно площини Q на
обидвох проекціях встановлена інтуїтивно з міркувань, що Q 1 та Q 2 є
відповідно нульовими горизонталлю і фронталлю.
В 2
S 2

D 2
y
 D 2
5 2 ( 3 2 ) 2 2
D 0 f 2
д . в . Q 2
K 2 h 2 С 2 z 
1 2 N 2
4 2
K 2
Q x M 2
2
n
А 2
х 1 2 В 1 х 1 2 N 1
K 1
D 0
3 1
h
1
1 1 K 1 
z
f 1 M 1
y  А 1 n 1 5 1 2 1 D 1 Q 1
4 1
С 1
D 1
Рисунок 8.10 Рисунок 8.11

В окремих випадках проекції сторін, з яких складається площина,
можуть бути фронталлю (сторона ВС на рис.8.12) , горизонталлю (сторона АВ
на рис.8.13), або горизонталлю і фронталлю одразу (АВ – фронталі та ВС –
горизонталь на рис.8.14). Тоді побудова напрямку перпендикуляра
спрощується. У першому випадку з D 1 проводять перпендикуляр до В 1С 1, а з D 2
– до f 2; у другому з D 2 проводять перпендикуляр до А 2В 2, а з D 1 – до h 1; у
третьому з D 2 проводять перпендикуляр до В 1С 1, а з D 2 – до А 2В 2.
Для кращої наочності проекції перпендикулярів DK у всіх трьох
випадках наведено товстими лініями без врахування його взаємної видимості

відносно заданих площин. Побудова точки К (основи перпендикуляра)
здійснена за методом ребер (перетину прямої з площиною), описаним у
попередніх розділах.

55