Page 236 - 4535

Інженер, який тільки починає свою кар’єру, здебільшого
може виступати тільки в ролі першого рівня, якому доручають
виділити з початкових альтернативних варіантів ті, які можуть
розглядатися як допустимі. Із цих варіантів вже його
безпосередній керівник зробить подальший відбір (тобто
прийме відповідне рішення), щоб у кінцевому підсумку на
розгляд людині наступного ієрархічного рівня, яка приймає
рішення, було представлено 3-4 варіанти.
Так само організовується робота і з формування принципу
оптимальності.
Перший крок у цій роботі – виявлення всіх чинників, що
впливають на вибір і прийняття рішення. До них повинні
відноситись те тільки ті, на які можна впливати, керувати
ними, але й ті, що мало залежні від інженерів, керівників
підприємств, на яких покладено вирішення проблем.
На цьому етапі не потрібно встановлювати пріоритетність
того чи іншого чинника. Важлива повнота списку, і цю роботу
корисно доручати групі експертів, яка повинна надати
одержані результати керівнику першого рівня. На нього
покладається прийняття рішення з ранжирування наявних у
списку чинників відповідно до їх пріоритетів, виділення і
виключення незначних чинників. Це рішення, оформлене
відповідним чином і необхідним поясненням, передається на
наступний рівень ієрархічної структури керування
підприємством чи компанією.
У побуті оптимальність – це щось добре, навіть найкраще.
Але насправді мова може йти і про найгірше. Наприклад,
декани у вузах за підсумками екзаменаційної сесії вирішують
питання, хто підлягає відрахуванню з вузу, тобто хто
відноситься до категорії гірших студентів. І рішення декана з
цього питання може бути як оптимальним, так і не
оптимальним. Тому актуальність краще трактувати як
«віддати перевагу», «вдалий компроміс».

235