Page 167 - 4489

їхніх показників експлуатаційних властивостей: в’язкісно- і міцнісно-
температурних, змащувальних і герметизуючих характеристик, антикорозійних,
захисних, антиокислювальних властивостей. Для антифрикційних мастил
найважливішим є поведінка їх при механічній і термічній дії, тобто їхні
структурно-механічні чи об’ємні (реологічні) властивості, які характеризуються
границею міцності, ефективною в’язкістю, механічною стабільністю і
тиксотропними властивостями. Важливими показниками якості є властивості,
що характеризують стабільність (термічну, колоїдну, хімічну) та стійкість
мастил до зовнішнього впливу.
Границя міцності – це мінімальне зусилля (навантаження), за якого
починається незворотна деформація (зрушення) мастила. За границею міцності
роблять висновок про можливість скидання мастила з деталей, що рухаються,
про здатність їх утримуватись на похилих та вертикальних поверхнях не
витікати з негерметизованих вузлів тертя, проникати до робочих поверхонь.
Величина границі міцності залежить від температури і швидкості

навантаження: підвищення температури у більшості випадків викликає
зменшення границі міцності мастил; збільшення швидкості навантаження
призводить до збільшення границі міцності. Температура, за якої границя
міцності наближається до нуля, є істинною температурою переходу мастила з
пластичного стану в рідкий. Ця температура характеризує верхню температурну
межу працездатності мастила. У деяких мастил, наприклад комплексних
кальцієвих, силікагелевих, спостерігається зворотне явище: підвищення границі
міцності з підвищенням температури.
Значення границі міцності мастила залежить від типу і концентрації
загусника, хімічного складу і властивостей дисперсного середовища, складу і
концентрації ПАР та режиму приготування мастила.
Для визначення межі міцності мастила запропоновані різні методи, які
основані на зсуві по осі коаксіальних циліндрів, між якими розміщене мастило;

на вириванні з мастила шурупа або пластини; на зсуві мастила в спеціальному
ребристому капілярі. Найбільш розповсюджений метод оцінки міцності мастила
(ГОСТ 7143-54) на пластометрі К. І. Климова К-2. У цьому приладі зсув
мастила здійснюється у спеціальному нарізному капілярі під тиском рідини, яка
розширюється термічно. Мінімальний тиск, за якого проходить незворотний
зсув мастила в капілярі відповідає межі міцності  мастила, яку розраховують
за формулою:
Pr
  , (7.11)
l 2
2
де Р – максимальний тиск, H/м ;
r – радіус капіляра, м;
l – довжина капіляра, м.
о
Для більшості мастил межа міцності за температури 200 С становить
100…1000 Па. Мастила з малою границею міцності скидаються з деталей, що
рухаються, стікають з вертикальних поверхонь, погано утримуються в

166