Page 167 - 4489
P. 167

їхніх  показників  експлуатаційних  властивостей:  в’язкісно-  і  міцнісно-
               температурних, змащувальних і герметизуючих характеристик, антикорозійних,
               захисних,  антиокислювальних  властивостей.  Для  антифрикційних  мастил
               найважливішим  є  поведінка  їх  при  механічній  і  термічній  дії,  тобто  їхні
               структурно-механічні чи об’ємні (реологічні) властивості, які характеризуються
               границею  міцності,  ефективною  в’язкістю,  механічною  стабільністю  і
               тиксотропними  властивостями. Важливими показниками якості є властивості,
               що  характеризують  стабільність  (термічну,  колоїдну,  хімічну)  та  стійкість
               мастил до зовнішнього впливу.
                     Границя  міцності  –  це  мінімальне  зусилля  (навантаження),  за  якого
               починається незворотна деформація (зрушення) мастила. За границею міцності
               роблять висновок про можливість скидання мастила з деталей, що рухаються,
               про  здатність  їх  утримуватись  на  похилих  та  вертикальних  поверхнях  не
               витікати з негерметизованих вузлів тертя, проникати до робочих поверхонь.
                     Величина  границі  міцності  залежить  від  температури  і  швидкості

               навантаження:  підвищення  температури  у  більшості  випадків  викликає
               зменшення  границі  міцності  мастил;  збільшення  швидкості  навантаження
               призводить  до  збільшення  границі  міцності.  Температура,  за  якої  границя
               міцності  наближається до нуля, є істинною температурою переходу мастила з
               пластичного стану в рідкий. Ця температура характеризує верхню температурну
               межу  працездатності  мастила.  У  деяких  мастил,  наприклад  комплексних
               кальцієвих, силікагелевих, спостерігається зворотне явище: підвищення границі
               міцності з підвищенням температури.
                     Значення  границі  міцності  мастила  залежить  від  типу  і  концентрації
               загусника,  хімічного  складу  і  властивостей  дисперсного  середовища,  складу  і
               концентрації ПАР та режиму приготування мастила.
                     Для  визначення  межі  міцності  мастила  запропоновані  різні  методи,  які
               основані на зсуві по осі коаксіальних циліндрів, між якими розміщене мастило;

               на вириванні з мастила шурупа або пластини; на зсуві мастила в спеціальному
               ребристому капілярі. Найбільш розповсюджений метод оцінки міцності мастила
               (ГОСТ  7143-54)  на  пластометрі  К.  І.  Климова  К-2.  У  цьому  приладі  зсув
               мастила здійснюється у спеціальному нарізному капілярі під тиском рідини, яка
               розширюється  термічно.  Мінімальний  тиск,  за  якого  проходить  незворотний
               зсув мастила в капілярі відповідає межі міцності   мастила, яку розраховують
               за формулою:
                                                           Pr
                                                             ,                                         (7.11)
                                                             l 2
                                                    2
               де Р – максимальний тиск, H/м ;
               r – радіус капіляра, м;
               l – довжина капіляра, м.
                                                                                               о
                     Для  більшості  мастил  межа  міцності  за  температури  200  С  становить
               100…1000 Па. Мастила з малою границею міцності скидаються з деталей, що
               рухаються,  стікають  з  вертикальних  поверхонь,  погано  утримуються  в





                                                                 166
   162   163   164   165   166   167   168   169   170   171   172