Page 171 - 4489

низькотемпературних властивостей мастила, на поверхні утворюються кірки і
тріщини, знижується захисна здатність.
Швидкість випаровування оливи залежить від умов зберігання і
експлуатації мастил, фракційного складу самої оливи. Чим тонший шар мастила
і більша його поверхня, тим вище випаровування оливи.
Для кількісної оцінки випаровування рідкої основи з мастил
використовують методи основані на визначенні втрати маси зразка (ГОСТ 9566-
60), який витримується в стандартних умовах протягом певного часу за
постійної температури.
Водостійкість важлива передусім для мастил, що працюють у
негерметизованих вузлах тертя або в контакті з водою. Мастила не повинні
вимиватися водою з вузлів і не повинні змінювати свої властивості під час
потраплянні в них вологи. Оцінюючи водостійкість мастил беруть до уваги їхню
гігроскопічність. Водостійкість мастил визначається, головним чином,
властивостями загусника. Найкращою водостійкістю володіють мастила з

вуглеводневими загусниками, задовільною – кальцієві мастила, найменшою -
натрієві мастила. Їх використовувати у відкритих вузлах під час
безпосереднього контакту з водою не рекомендовано.
Водостійкість мастил визначають зануренням їх у холодну або киплячу
воду, зважуванням мастила після перебування в камері зі 100-відсотковою
вологістю.
Температурою краплепадіння називається температура, за якої від мастила,
яке нагрівається в певних умовах у спеціальному приладі (термометр
Убеллоде), відривається і падає перша капля. Температура краплепадіння
показує, за якої температури мастило розплавляється і починає текти. Показник
суто емпіричний. Температура краплепадіння умовно характеризує верхню
о
межу працездатності мастила, яка повинна бути на 15…20 С нижчою за
температуру краплепадіння. Це в першу чергу відноситься до вуглеводневих,

натрієвих і кальцієвих мастил. Для літієвих мастил температура краплепадіння
о
становить 180…200 С, тим часом як робочі температури не перевищують 130
о
С. Більшість високотемпературних немильних (бентонітових, силікагелевих)
мастил взагалі не мають температури краплепадіння. Температура
краплепадіння залежить від природи рідкої основи і типу загусника. За
о
температурою краплепадіння мастила поділяються на низько- (<60 С),
о
о
середньо- (60…100 С) і високоплавкі (>100 С).
Кожне мастило повинно бути однорідним. Не допускається вкраплення
мила, вміст механічних домішок, поява на поверхні мастила твердого шару. Для
визначення однорідності мастила в умовах експлуатації на чисте сухе скло
наносять мастило (1…2) мм завтовшки і притискують другим склом. Під час
перегляду мастила у світлі, що проходить, не повинно бути ніяких вкраплень.
Якщо вони є, то мастило не придатне до експлуатації.
7.5.3 Найменування і позначення пластичних мастил. Найменування
мастила складається з одного слова (ГОСТ 23258-78), наприклад “Літол”,

170