Page 165 - 4489

Наповнювачі – це тверді високодисперсні речовини, як правило,
неорганічного походження, які вводять у мастила для покрашення
експлуатаційних властивостей, а інколи і з екологічних міркувань (як
розчинник). При додаванні наповнювачів покращується змащувальна здатність і
міцність мастил, герметизуючі і захисні властивості, зменшується їх
видавлювання з вузлів тертя, підвищується термостійкість, знижується
коефіцієнт тертя. Як наповнювачі найчастіше використовують графіт, слюду,
тальк, дисульфід молібдену, оксиди цинку, міді, порошки міді, свинцю, олова.
Мінімальний вміст наповнювача складає 1…3 %, максимальний - 20 % і більше.
Якість сучасних пластичних мастил залежить від додавання необхідних
присадок. В мастило добавляють як правило ті ж присадки, що і в моторні
оливи. Основними серед них є антиокислювальні, протиспрацювальні,
протизадирні, інгібітори корозії, в’язкісні. Крім цього, в мастила вводять
спеціальні присадки, які поліпшують колоїдну стабільність і водостійкість,
модифікатори структури. Відмінною особливістю мастил від олив є наступна

наявність границі міцності у мастил завдяки структурному каркасу; залежність
в’язкості мастил від температур і швидкості деформації, тобто наявності
аномального внутрішнього тертя; здатність відновлювати свою структуру і
властивості після руйнування каркасу. Завдяки цьому мастила іноді є єдиним
незамінним мастильним матеріалом в окремих вузлах тертя. При роботі
структурний каркас мастил руйнується, потім самовідновлюється. Легкість
переходу з пластичного у в’язкотекучий стан забезпечують переваги мастил
перед рідкими оливами. Переваги мастил перед оливами такі: здатність
утримуватись на похилих і вертикальних поверхнях, не витікати з вузлів тертя
під дією значних навантажень; кращі змащувальні властивості, більш високі
захисні властивості; здатність забезпечувати надійнішу герметизацію вузлів
тертя; більш широкий діапазон працездатності, кращі в’язкісно-температурні
характеристики і більш висока ефективність роботи в жорстких умовах

експлуатації; економічність витрати за рахунок більшої працездатності і меншої
витрати. У той самий час пластичні мастила мають ряд недоліків у порівнянні з
оливами. До основних з них належать: погана охолоджуюча здатність,
відсутність виносу продуктів спрацювання з зони тертя, більш складна система
подачі до вузлів тертя.
Пластичні мастила призначені для зменшення тертя та спрацювання
поверхонь, що стикаються, захисту металу від корозії зовнішнього середовища,
ущільнення зазорів. Деякі мастила використовують, як електроізоляційні
матеріали для зниження вібрації і шуму, для захисту деталей від ударних
навантажень. У реальних умовах експлуатації немає необхідності мати мастила,
які виконували б усі переліченні вище функції. Тому промисловість випускає
мастила з високими експлуатаційними властивостями для конкретних умов які
використовуються як довгопрацюючі або заправляються одноразово на весь
період експлуатації (як “вічні”). Незалежно від умов застосування, мастила
повинні задовольняти такі основні вимоги: виконувати свої основні функції у
широкому діапазоні температур, питомих навантажень і швидкостей

164