Page 113 - 4489

При оцінці пускових якостей олив, крім в’язкісних властивостей, необхідно
враховувати температуру застигання, тобто температуру, за якої вони втрачають
рухомість у стандартних умовах випробування. При зниженні температури
олива застигає і втрачає рухомість внаслідок збільшення в’язкості і утворення в
оливі просторової решітки з кристалів парафінів і церезинів та адсорбції на цих
кристалах молекул більш низькоплавких рідких вуглеводнів. В оливі з’являється
структурна в’язкість, яку можна зруйнувати підвищенням тиску оливи. Олива,
яка застигла в картері двигуна, не дає можливості пустити двигун, а в картері
заднього моста вона може настільки підвищити опір обертанню деталей, що
автомобіль неможливо зрушити з місця. У таких випадках не виключені
аварійні несправності деталей двигуна і агрегатів трансмісій.
Температуру застигання оливи визначають аналогічно температурі
застигання дизельних палив, тобто в умовах, які відрізняються від реальних.
Фактично олива втрачає рухомість в агрегатах автомобіля за більш високих
температур, ніж у стандартних умовах. Тому для надійної роботи системи

змащування олива повинна мати температуру застигання на 10…20 °С нижчу за
мінімальну температуру експлуатації оливи. Для зниження температури
застигання до олив додають депресатори, на НПЗ проводять депарафінізацію.
Температура застигання – це умовний показник, але його широко
використовують для визначення температури втрати рухомості оливи.
Як вказувалося вище, можливість пуску двигуна в першу чергу залежить
від пускової в’язкості (в’язкості оливи при температурі пуску) і конструктивних
особливостей двигуна.
Для полегшення пуску двигуна з метою зниження в’язкості застосовують
такі додаткові заходи: підігрівання оливи безпосередньо в картері спеціальними
пристроями, заправка підігрітою оливою і, як виняток, розбавлення оливи
низькокиплячим бензином (до 10 %) перед зупинкою двигуна на тривалий час.
Додають бензин у моторні оливи після зупинки двигуна за температури близько

40 °С. Додавши бензин, суміш перемішують 1 хв на малих обертах. При
нагріванні оливи бензин випаровується і в’язкість оливи стає рівною початковій.
Використання гасу, дизельного палива для цього недопустиме.
В’язкість мінеральних олив залежить від тиску, особливо для значень
вищих від 5 МПа. Деталі двигуна працюють за значних тисків. Так, у
підшипниках колінчастого валу тиск становить 15…25 МПа, у втулках
поршневих головок шатунів – до 50…90 МПа. З підвищенням температури
вплив тиску на в’язкість оливи зменшується (рис. 7.5). З підвищенням тиску
в’язкість усіх олив збільшується за експонентою (формула Воларовича):
P
    , (7.8)
P O
де  - динамічна в’язкість оливи за тиску Р, Пас;
P
 - динамічна в’язкість оливи за тиску 0,1 МПа;
O
 - коефіцієнт, який залежить від хімічного складу оливи (для мінеральних олив
 = 1,002…1,004).

112