Page 115 - 4489
P. 115

що  труться,  абразивних  твердих  частинок  –  абразивне  спрацювання;  за
               наявності  ударних  навантажень  на  поверхнях  деталей  –  втомне  спрацювання
               (пітинг).  Для  пари  циліндр-поршень  характерними  є  адгезійне  та  абразивне
               спрацювання; для пари вал-підшипник – корозійне і адгезійне спрацювання; для
               пари кулачок-штовхач – пітинг.
                     На  ступінь  спрацювання  деталей  впливають  конструкторські  особливості
               двигуна,  якість  палива  і  оливи.  Так,  для  зменшення  спрацювання  двигуна
               хромують  поршневі  кільця  або  покривають  їх  молібденом,  змінюють  форму  і
               кількість  кілець  на  поршні.  Використання  сірчаних  та  альтернативних  палив
               (особливо метанолу) є причиною збільшення спрацювання циліндро-поршневої
               групи, вкладишів підшипників, внаслідок змивання змащувальної плівки.
                     Значна  роль  у  зменшенні  спрацювання  деталей  двигуна  належить  якості
               оливи.  Для  запобігання  спрацюванню,  задиранню,  оплавленню  металевих
               поверхонь під час тертя, оливи повинні мати, крім відповідної в’язкості, хорошу
               маслянистість (утворювати міцну плівку на деталях).

                     Маслянистіть  або  змащувальні  властивості  –  це  сукупність  кількох
               властивостей  оливи  (антифрикційних,  протиспрацювальних,  протизадирних),
               які  вливають  на  процеси  тертя  і  спрацювання  поверхонь  при  стиканні  у
               машинах і механізмах. Маслянистість оливи має велике значення, тому що під
               час  роботи  двигуна  багато  вузлів  тертя  працюють  в  умовах  граничного
               змащування  (пара  кільце-гільза  циліндра,  підшипники  колінчастого  вала  в
               момент  пуску  двигуна  або  при  перевантаженнях).  Міцність  плівки  оливи
               залежить  від  її  хімічного  складу,  від  наявності поверхневоактивних речовин в
               оливі. Чим більше в оливі смол, поліциклічних сполук, спиртів, ефірів, кислот,
               тим вища маслянистість. Залишкові оливи більш маслянистисті, ніж дистилятні,
               оскільки містять більшу кількість полярно-активних молекул.
                     Моторні  оливи  працюють  в  умовах  високих  тисків  і  температур.  Щоб
               збільшити  міцність  змащувальної  плівки,  до  олив  необхідно  додавати

               протиспрацювальні,  протизадирні  і  антифрикційні  присадки.  До  останніх
               відносяться  дисульфід  молібдену,  графіт,  оливорозчинні  сполуки  молібдену.
               Вони  дають  можливість  знизити  втрати  потужності  двигуна  на  тертя  і  тим
               самим зменшити витрату палива.
                     Протизадирні  властивості  –  це  здатність  оливи  попереджувати  задири
               деталей  за  умови  “оливного  голодування”  деталей,  що  труться,  за  високих
               питомих  навантажень  і  температур.  У  зоні  контакту  з  протиспрацювальними
               присадками  проходять  хімічні  перетворення,  в  результаті  яких  на  поверхні
               металу  утворюються  міцні  сульфідні  і  фосфідні  плівки,  які  попереджують
               задири  поверхонь.  За  дуже  жорстких  умов  тертя  запасу  протизадирних
               властивостей у моторних олив часом буває недостатньо і тоді спостерігаються
               натири і задири дзеркала ціліндра, підвищення спрацювання поршневих кілець,
               пітинг штовхачів.
                     Змащувальні властивості олив оцінюють на чотирикульковій машині тертя
               (ЧКМ).  Основним вузлом ЧКМ є піраміда з трьох нерухомих і однієї рухомої
               кульки.  Про  якість  оливи  судять  за  діаметром  слідів  спрацювання  на  нижніх




                                                                 114
   110   111   112   113   114   115   116   117   118   119   120