Page 109 - 4489

В’язкість повинна забезпечувати надійну роботу двигуна в широкому
діапазоні температур.
Якісні оливи повинні мати малу в’язкість за низьких температур повітря
для забезпечення легкого пуску двигуна і велику в’язкість за робочих
температур двигуна для забезпечення надійного змащування деталей. Ступінь
зміни в’язкості олив від температури оцінюється індексом в’язкості (IB),
ν 50 / ν 100 і температурним коефіцієнтом в’язкості. Чим вищий індекс в’язкості
оливи, тим менша залежність її від температури, а отже вища її якість.
Індекс в’язкості – безрозмірна умовна величина, яка характеризує ступінь
зміни в’язкості оливи залежно від температури (у порівнянні з еталонними
оливами). За еталон вибрані дві серії олив різної в’язкості. Оливи першої серії
незначно змінюють в’язкість при зміні температури, тобто мають пологу
в’язкісно-температурну криву. Індекс в’язкості цих олив прийнятий за 100
одиниць. Друга серія олив має дуже стрімку в’язкісно-температурну
характеристику. Їх індекс в’язкості прийнято за 0. На практиці для вивчення

індекса в’язкості користуються номограмами Доксея (рис. 7.2) і Виноградова
(рис. 7.3).
250 0

20
200 40
60
80
140 100
В'язкість при 50 С, мм/с 60
2 100 120

o 80 140

40

30 ІВ

20
6 8 10 12 14 16 18 20
o 2
В'язкість при 100 С, мм /с

Рисунок 7.2 – Номограма для визначення індексу в’язкості оливи

Щоб знайти індекс в’язкості за номограмою Доксея, треба знати в’язкість
оливи за температур 50 і 100 °С. Поставивши перпендикуляри із значень
в’язкостей за цих температур, знаходять точку їхнього перетину і пряму, на якій
вона лежить (якщо точка лежить між прямими, то значення IB знаходять
інтерполяцією). Кожна пряма має своє значення індексу в’язкості.

108