Page 22 - 4487

Розділ 2. ОСОБЛИВОСТІ СЕМАНТИКИ ЕКСПРЕСИВНИХ ЛЕКСИЧНИХ
ОДИНИЦЬ
Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з
номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставиться крапка, наприклад:
3.5. (п’ятий підрозділ третього розділу). У тому ж рядку наводять заголовок підрозділу.
Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. У тому самому рядку наводять
заголовок підрозділу.
Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими ж правилами.
Такі структурні частини наукової роботи, як зміст, перелік умовних позначень, вступ,
висновки, список використаних джерел, не мають порядкового номера, тобто не можна
друкувати: 1. ВСТУП або Розділ 5. ВИСНОВКИ.
Загальні правила цитування і посилання на використані джерела
Наукова робота повинна містити посилання на джерела, матеріали або окремі дані,
ідеї і висновки, на основі яких розробляють проблеми, що досліджуються в науковій роботі.
Наявність посилань свідчить про наукову обізнаність автора, обґрунтованість положень
дослідження. Посилання також дають змогу знайти документи для підтвердження
достовірності цитованого тексту. Посилатись слід на останні видання публікацій, на більш
ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли в них наявний матеріал, який не
ввійшов до останнього видання.
Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для
критичного аналізу друкованого твору слід наводити цитати. Цитований текст повинен
відтворюватися точно.
Загальні вимоги до цитування:
– цитати беруться в лапки, а інші розділові знаки ставляться як при прямій мові;
– слова цитати наводяться в тій граматичній формі, в якій вони подані у джерелі, зі
збереженням особливостей авторського написання;
– скорочення цитати допускається без перекручення авторського тексту. На місці
пропуску (на початку, всередині, в кінці) ставлять три крапки. Якщо перед пропущеним
текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається.
– кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело;
– непряме цитування (переказ, виклад думок інших авторів своїми словами) має
бути гранично точним у передаванні думок автора;
– якщо при цитуванні були виділені деякі слова, то в дужках подається спеціальне
застереження, яке пояснює виділення. Після слів-застережень ставиться крапка,
тире, вказуються ініціали автора наукової роботи: (курсив наш. – К.Т.),
(підкреслено нами. – К.Т.), (розрядка наша. – К.Т.).

3 Оформлення списку використаних джерел

Список використаних джерел містить їх бібліографічні описи. Складають
бібліографічний опис безпосередньо за друкованим твором або виписують із каталогів і
бібліографічних покажчиків повністю без пропусків будь-яких елементів, скорочення назв і
т. ін.
Список використаних джерел розміщують у порядку появи посилань у тексті; в
алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків; у хронологічному порядку.
Відомості про джерела, внесені до списку, необхідно давати відповідно до вимог
державного стандарту з обов’язковим наведенням назв праць.

21