Page 82 - 4473

3. Моральне заохочення – використання стимулів,
спрямованих на задоволення духовних потреб людини.
За тривалістю впливу стимули можна поділити на дві
групи: стимули тривалої та короткочасної дії. Стимули
тривалої дії формують стійкий інтерес до якісної та
ефективної роботи протягом тривалого часу. До них
відносять: надбавки до пенсії, право успадкування дивідендів
на акції найближчими родичами, премії за попередню
діяльність, надання житла, матеріальна допомога та ін. До
короткочасних стимулів відносяться премії, надання
безоплатної путівки, акордні виплати та ін.
Потреби бувають первинні (фізіологічні) і вторинні
(психологічні), а винагороди – внутрішні (дає сама робота:
зміст трудового процесу, самоповага тощо) і зовнішні (дає
організація: зарплата; кар’єра, кабінет, службове авто,
додаткова відпустка тощо).
На практиці методи мотивації завжди були пов’язані з
конкретним рівнем розвитку виробництва, наявними
суспільними умовами, культурою, релігією, ціннісною
орієнтацією особистості, її характером, посадою, статусом,
кваліфікацією.
Спроби пояснити поведінку людей і сприяти
підвищенню мотивації трудової діяльності робилися вже на
перших етапах зародження суспільного виробництва.
Інтенсивне наукове осмислення проблеми мотивації трудової
діяльності розпочалося із зародженням капіталізму. Значний
внесок в розвиток теорії і практики мотивації трудової
діяльності зробили Ф. Тейлор, М. Туган-Барановський, Е.
Мейо, А. Файоль та інші. Відомими авторами сучасних теорій
мотивації на Заході стали А. Маслоу, Ф. Герцберг, Л. Портер,
Е. Лоулер, Д. Мак-Грегор, Д. Мак-Клелланд, В. Врум та інші.

81