Page 141 - 4473

працівників, невикористанні координаційних та інтеграційних
механізмів, відсутності загально організованих цілей,
незадовільних комунікаціях;
в) в обмеженості ресурсів, ухиленні від вирішення
конфлікту, низькому рівню задоволення від праці,
невпевненості у собі чи в організації;
г) у недостатності інформації, складності характерів
працівників.
9. Розрізняють такі основні типи конфліктів:
а) між організацією і середовищем, між рівневі, між різними
відділами (підрозділами), між керівником і робочою групою,
між працівниками;
б) внутрішньо особові, між особові, між особистістю і
групою, між групові;
в) між організацією і середовищем, внутрішньо особові, між
працівниками, між особистістю і гуртом;
г) між працівниками і між керівниками.
10. До методів управління конфліктною ситуацією
належать:
а) індивідуальні і колективні;
б) внутрішньо особові і міжособові;
в) структурні і між особові;
г) групові та індивідуальні.
11. Під групою в організації розуміють:
а) двох або більше людей, які постійно взаємодіють для
досягнення спільної мети;
б) зіткнення різноспрямованих тенденцій у психіці окремої
людини, у взаємовідносинах двох і більше людей або їхніх
формальних і неформальних об’єднань, зумовлене
розбіжністю у поглядах, позиціях, інтересах;
в) колектив організації чи підприємства;
г) групу працівників, яка функціонує як єдине ціле, часто з
обмеженим наглядом або й без нагляду, для виконання
організаційних функцій.

140