Page 97 - 4444

нітностях, тому онтологія опирається на інші теоретичні дисципліни, а також на

конкретні Онтологія виникає в історії людської культури одночасно з філосо-

фією. Філософія на відміну від емпіричних наук, з самого початку повинна була

відстоювати своє право називатись наукою. Емпірична наука не потре

бує такого самовиправдовування: наявність досліду і як матеріалу для уза-

гальнення, і як критерію ефективності ідеї служило достатньою гарантією

доцільності науки. Але філософія претендувала на осмислення того, що в

принципі не могло бути предметом досліду. Тому визначальним для

самообгрунтування філософії було питання про те, чи може мислення (думка),

не залежно від досліду відкрити об'єктивну загальнозначиму істину.

У якості базової передумови побудови онтології завжди виступала якась

штучно сконструйована ідея сутності буття. Філософи виходили з того, що така

ідея дозволяє мислено поєднати різні предмети і явища світу за ознакою їх

існування. Існування різних предметів і явищ і визнавалось як таким. Але поруч

з цим виникало питання про те, що ж лежить в основі світу чи, нема якогось

особливого утворення, яке або міститься в усіх предметах і явищах світу, або із

нього всі їх можна виділити.

Поняття, "субстанція" (першооснова, сутність) і позначає якусь реальну

основу конкретного світу, що проявляється в самих різних формах існування

предметів і явищ.

Стосовно вирішення питання, про те, скільки субстанцій лежить в основі

буття, склались два основних напрямки. Ті філософи, які вважають, що в основі

світу лежить одна єдина субстанція, звуться моністами. Наприклад, Б.Спіноза

створив моністичне вчення про субстанцію, ... яка у нього є причиною самої

себе: "Під субстанцією я розумію те, що існує само в собі і немає потреби у

представленні другої речі, із якої воно повинне було б утворитись". Субстанція
співпадає з мислячим, інтелектуальним Богом. "Бог ... перша причина всіх

речей, а також причина самого себе". У результаті Бог зливається з природою,
що в історії філософії називається пантеїзмом. Конкретні речі породжуються

єдиною субстанцією, стаючи її проявами, чи модусами.

96